Шекспір, який жив в епоху Великих географічних відкриттів, називав смерть недослідженим краєм. Утім, на відміну від земних недосліджених країв, про які люди змогли чимало дізнатися, те, що за лінією смерті, залишається невідоме. І можна не сумніватися, що саме ця таємничість змушує розповідати все нові й нові історії про те, як ведеться там, у тому світі.
Освітній проект «Sense», спрямований на популяризацію гуманітарного знання, пропонує глядачам новий курс із оптимістичною назвою «Усі там будемо: географія потойбіччя в європейській літературі». Літературознавиця Галя Глодзь розповідає про те, як на теренах Європи уявляли життя після смерті – від античності й до нашого часу.Зрозуміло, що розглянути розвиток ідей про інший світ у європейській літературі за шість півгодинних лекцій неможливо. Проте Галя Глодзь ділиться короткою історією страхів і мрій, якими населяли потойбіччя: від елітарного давньоєгипетського раю, на який спершу могли сподіватися тільки фараони, до християнського Царства Божого, де «немає грека, ні юдея, ні обрізання, ні необрізання, ні варвара, ні скита, ні невольника, ні вільного» (Кол 3, 11), а важить лише серце людини та її відданість Христові; від спіритуалізму ХІХ століття, який визнавав тільки вічну радість, підозріло схожу на земне життя вищих класів, до модернізму, який з великою підозрою ставився навіть до райських перспектив, вважаючи, що все, до чого застосований епітет «вічне», рано чи пізно перетвориться на муку.
Ці лекції – спроба через художню літературу простежити, як змінюється сприйняття посмертного існування в популярній культурі. Адже не тільки потойбіччя впливає на те, як ми живемо в цьому світі, а й навпаки: щоденне життя відбивається в наших уявленнях про потойбіччя. І тому кожна розмова про той світ – це ще й розмова про нас і наші цінності.
Ілюстрації – Данте, «Рай»
За темою:
Фламандський Апокаліпсис: тут живуть дракони
Нова книжка «Світ Біблії»: ключ до розуміння Святого Письма
Домініканське душпастирство в Києві: тілесність у мистецтві