Відданий народ Божий відчуває захват, подив і вдячність. Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 24 червня 2018 року

Сьогодні Літургія запрошує нас святкувати урочистість Різдва Йоана Хрестителя. Народження Йоана – це подія, яка осяяла життя його батьків, Єлисавети й Захарії, і стала радістю й подивом для родичів і сусідів. Ці старші віком батьки колись мріяли й навіть готувалися до цього дня, але нині вже нічого не очікували: вони почувалися виключеними, приниженими, розчарованими – у них не було дітей. Коли ангел оголосив йому про народження сина (див. Лк 1, 13), Захарія поставився до звістки з недовірою, бо ж вона суперечила законам природи: подружжя досягло похилого віку, старості; і тому Господь зробив його німим на всі дні вагітності (пор. в. 20). Це знак. Адже Бог не зважає на нашу логіку й на обмеженість людських можливостей. Необхідно навчитися довіряти й мовчати перед таємницею Бога, споглядати в покорі й тиші Його справу, яка розкривається в історії й часто перевершує нашу уяву.

І тепер, коли стається подія, тепер, коли Єлисавета й Захарія дізнаються, що «нічого бо немає неможливого в Бога» (Лк 1, 37), їхня радість велика. Сьогоднішнє Євангеліє (Лк 1, 57-66.80) проголошує народження, а згодом зосереджує увагу на виборі імені дитини. Єлисавета спинилася на імені з-поза сімейної традиції, кажучи: «Він зватись буде Йоан» (в. 60), – благодатний і несподіваний дар, бо «Йоан» означає «Бог дав благодать». І ця дитина буде передвіщати, свідчити Божі благодаті бідним, які чекають Його спасіння зі смиренною вірою. Захарія несподівано підтвердив цей вибір, записавши ім’я на табличці – бо ж був німий – і «тієї ж хвилини відкрились його уста і язик розв’язався, і він почав говорити та благословити Бога» (в. 64).

Уся подія народження Йоана Хрестителя оточена радісним захватом, подивом і вдячністю за цю неочікувану подію. Захват, подив, вдячність. Люди охоплені священним страхом Божим: «І страх напав на всіх їхніх сусідів; по всіх околицях Юдеї про все це говорили» (в. 65). Брати і сестри, побожні люди розуміють, що сталося щось видатне, хоча й скромне та загадкове, і дивуються: «Що воно з того хлоп’яти буде?» (в. 66). Відданий народ Божий здатний жити вірою, з радістю, з відчуттям і усвідомленням захвату, подиву та вдячності. Ми дивимося на людей, які добре кажуть про цю дивовижну річ, про чудо народження Йоана, і роблять це радісно: вони щасливі, їх переповнює відчуття й розуміння подиву, захвату і вдячності. Спостерігаючи за ними, спитаймо себе: а яка ж моя віра? Це радісна віра – чи завжди та сама, пласка, лінійна віра? Чи відчуваю я захват, коли бачу справу Господа, коли чую про євангелізацію або життя святого, коли зустрічаю так багато хороших людей; чи відчуваю благодать у серці – а чи воно залишається непорушне? Чи вмію я розрізняти розраду Духа, чи замикаюся від Нього? Спитаймо у себе, кожен, досліджуючи сумління: яка моя віра? Чи радісна? Чи відкрита на Божі несподіванки? Бо ж Господь – це Бог несподіванок. Чи я смакую в душі усвідомлення подиву, яким обдаровує присутність Бога, чи відчуваю вдячність? Подумаймо про ці слова, які становлять центр віри: радість, відчуття подиву, відчуття захвату і вдячності.

Нехай Богородиця допоможе нам зрозуміти, що кожна людина несе на собі відбиток Бога, джерела життя. Вона, Мати Божа і наша Мати, змушує нас дедалі більше усвідомлювати, що покоління дітей і батьків – це співробітники Бога. Справді, це прекрасна місія, яка робить кожну родину святилищем життя і пробуджує – кожним народженням дитини – радість, подив і вдячність.

Дорогі брати і сестри!
Вчора в Асунсьйоні (Парагвай) була проголошена блаженною Марія Фелісія від Ісуса в Пресвятих Дарах, уроджена Марія Фелісія Гуджіарі Ечеверріа, черниця ордену босих кармелітів, яку парагвайський народ знає як Чіквітунгу. Вона жила у першій половині ХХ століття, з ентузіазмом долучилася до «Католицької акції», опікувалася людьми похилого віку, хворими й ув’язненими. Плідний досвід апостольства, який підтримувала щоденна Євхаристія, призвів до того, що Марія Фелісія присвятила життя Господу. Вона померла у 34 роки, спокійно прийнявши свою хворобу. Свідчення цієї молодої блаженної запрошує всіх молодих людей, насамперед парагвайців, жити зі щедрістю, добротою й радістю. Привітаймо аплодисментами Чіквітунгу й увесь парагвайський народ!

Звертаю свої вітання до всіх вас, римляни та паломники, зокрема, з Ганновера та Оснабрюка, що в Німеччині, а також зі Словаччини.

Вітаю румунську спільноту в Італії; вірних з Енна, Патерно, Розоліні й Сан Катальдо; і групу велосипедистів Сесто Сан Джованні.

Зичу всім вам доброї неділі. Будь ласка, не забувайте молитися про мене. Смачного обіду – і до побачення!

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
24 червня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va