Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Манускрипти на Адвент. Фламандський Апокаліпсис: тут живуть дракони
19:30 Вівторок 0 159
19-12-2017, 19:30

Манускрипти на Адвент. Фламандський Апокаліпсис: тут живуть дракони

Кажуть, що святий Єронім, дійшовши в перекладі Біблії на латину до Апокаліпсису, захоплено мовив: «В Одкровенні святого Йоана стільки загадок, скільки й слів. Для нього не вистачить жодної хвали. Кожне слово святого Йоана сповнене значень». Ці сенси не відпускають читачів: і нині, попри давню й уже доволі усталену екзегетичну традицію, виникає чимало нових інтерпретацій числа звіра, вавилонської блудниці чи семи чаш обурення Божого.
Дивуватися тут не випадає, адже яскраві, кінематографічні образи Одкровення захоплюють уяву та спонукають до – у цьому світі, безумовно, даремних – пошуків ключа, за допомогою якого можна було б остаточно пояснити, про що ж писав Йоан Богослов на Патмосі. Але якщо пояснити навряд чи вдасться, можна принаймні спробувати зобразити – і це завдання здавна вабило митців. У Середньовіччі, зокрема, Одкровення давало простір для роботи з образами, для яких часто більше ніде не було місця. Потойбічних потвор і розверзнуті пащеки пекла малювати цікаво, але на сторінках більшості книг Святого Писання вони не дуже доречні, а для приватних молитовників, якими найчастіше послуговувалися жінки, ще й занадто страшні. Навіть сцени чистилища в часослові Бони Сфорци були нетипові, а що вже казати про зображення похмуріших перспектив.


Одкровення в Середньовіччі не обов'язково потрапляло під одну обкладинку з іншими книгами Нового Завіту: часто його виділяли в окремий том із численними ілюстраціями. На самісінькому початку XV століття невідомі фламандські художники виготовили саме такий кодекс. Сьогодні його знають як Фламандський Апокаліпсис – не тільки за місцем виникнення, а й за мовою: це єдине збережене з Середніх віків Одкровення, написане народною нідерландською.


Окрім мови, особливий у цьому манускрипті підхід до ілюстрацій. Зазвичай мініатюри, якими оздоблені Апокаліпсиси, показують одну сцену, працюють із окремими символами, зосереджуються на поодиноких образах. У фламандському рукописі – по-іншому. На текст кожного з 22 розділів Одкровення тут відведено сторінку, а на сусідній вміщено загальну ілюстрацію до цілого розділу. Іще одна ілюстрація, на якій зображені сцени з життя Йоана Богослова, відкриває манускрипт, тобто загалом у книжці є 23 мініатюри, повні постатей і сенсів. Перед художниками стояло непросте завдання: сконденсувати на сторінці образи з цілого розділу так, щоб не перевантажити її й не збентежити читача. Тож подекуди ілюстрації мають коміксову структуру й розглядати їх потрібно згори донизу.


Я вже двічі згадала про «художників» у множині, бо у Фламандському Апокаліпсисі виразно помітна праця двох майстрів. Перші 6 мініатюр належать одному авторові, а решта 17 – іншому. Це легко помітити, наприклад, за обличчями (навіть Агнець у початкових ілюстраціях здається добрішим, ніж у подальших) та спорудами: перший художник більше переймається готичною шпилястістю, його будівлі стрімкіші й мають більше оздоб.


Проте є деталі, які цих мініатюристів об'єднують, насамперед напружений контраст між синім і червоним. Синій – це колір неба, але не погідного блакитного, а густого, майже передгрозового; на цьому фоні золоті німби Господа й ангелів виглядають особливо осяйними. Червоним виписані не тільки дияволи, семиголові дракони та ріки крові, а й простір довкола престолу, звідки судить Бог, – усі ті грізні речі, про які має пам'ятати людина, щоб скеровувати човен свого життя до правильного берега.


Сторінки цього Одкровення, як і належить, густо заселені янголами й монстрами, і майстри стараються якнайбуквальніше працювати з символами: якщо в тексті йдеться про Сина Чоловічого, Який тримає в руці зорі та з вуст Якого виходить «меч двосічний гострий» (Одкр 1, 16), то саме так Його й зображено. А втім, ілюстрації на диво реалістичні. Будинки вписуються в типовий пейзаж середньовічного міста, людські постаті, вдягнуті в сучасний авторам одяг, виражають не лише радість чи острах, а й природне для апокаліптичних ситуацій здивування, і навіть завитки на хутерцях у демонів дозволяють припустити, що для них позували свійські тварини. Есхатологічні сцени залишаються загадковими, але водночас виглядають цілковито впізнавано – і чомусь здається, що саме таке відчуття ми матимемо, коли самі станемо їхніми свідками.

Джерело ілюстрацій – Національна біліотека Франції.

Варвара Холодна

Попередні адвентові історії:
Крихітний часослов Жанни д'Ерве
Рукопис Войнича – найзагадковіша книга Середніх віків
Загадки Псалтиря королеви Ядвіги
Декрет Граціана, або трохи про церковне право
«Carmina Burana» – пісні мандрівних студентів

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Культура 19:14 Четвер 0 362 Манускрипти на Адвент. Кодекс Ротундус – чудовий і чудернацький Нині книжки, особливо дитячі та всілякі арт-буки, бувають будь-яких форматів і розмірів. Це відповідно впливає на вартість поліграфії, тому нестандартним виглядом видавці не зловживають. Історично сформувалося 4 види розмірів книжкового аркуша: in plano, in folio, in quarto й in octavo, і традиційно вони завжди чотирикутні. Відколи виник кодекс як такий, його форма не змінювалася століттями аж до епохи бароко, коли набули поширення пісенники у формі серця. Трикутну форму мав окультний рукописний гримуар відомого авантюриста XVIII ст. графа Сен-Жермена. А ось форма кола для книговидання досі диковинка й нечувана розкіш.