Дороги Господа відкриті для всіх. Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 1 липня 2018 року

Євангеліє цієї неділі (див. Мк 5, 21-43) показує два чуда, які вчинив Ісус, описуючи їх майже як тріумфальну ходу до життя.

Спочатку євангеліст розповідає про Яіра, старшину синагоги, який звертається до Ісуса з благанням піти до нього додому, бо його дванадцятирічна донька вмирає. Ісус погоджується й іде; але ще дорогою вони отримують звістку, що дівчина сконала. Можемо лишень уявити реакцію отця. Але Ісус каже йому: «Не бійся! Тільки віруй» (в. 36). Підійшовши до дому Яіра, Ісус відсторонив заплаканих людей – а там були плакальниці, які голосно кричали, – і ввійшов до кімнати, де лежала померла, тільки з батьками і трьома учнями. Він звернувся до неї: «Дівчино, кажу тобі, встань!» (в. 41), – і дівча одразу підвелося, немовби прокинувшись від глибокого сну (пор. в. 42).

Усередину цієї чудесної історії Марк вводить іншу: про жінку, яка страждала на кровотечу та зцілилася, лишень торкнувшись одежі Ісуса (пор. в. 27). Тут надзвичайно дивує те, що віра цієї жінки неначе відтягує – мені навіть хочеться вжити слово «краде» – спасительну божественну силу Христа, Який, «відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили», намагається з’ясувати, хто це зробив. І коли жінка, налякана й засоромлена, виходить уперед і зізнається в усьому, Він каже їй: «Дочко, тебе спасла віра твоя» (в. 34).

Ці дві історії мають спільний центр: віру. Вони показують Ісуса як джерело життя, як Того, Хто дає життя людям, сповненим віри в Нього. Два головні герої, а саме батько дівчинки та хвора жінка, – ще не учні Ісуса, але повні віри в Нього. Вони вірять у цю людину. Так ми розуміємо, що дороги Господа відкриті для всіх: нікому не треба почуватися непроханим гостем, порушником чи позбавленим права. Щоб мати доступ до Його серця, до серця Ісуса, необхідно виконати лише одну вимогу: усвідомити, що потребуєш зцілення, і вірити в Нього. Скажіть: чи кожен із вас відчуває потребу зцілення? Від чогось, від якогось гріха, якоїсь проблеми? І якщо усвідомлюєте її, то чи маєте віру в Ісуса? Цих двох критеріїв треба дотриматися, щоб зцілитися, щоби приступитися до Його серця: усвідомити, що тобі необхідне зцілення, і вірити в Нього. Ісус іде, аби знайти цих людей у натовпі й, позбавляючи анонімності, дає їм сміливість жити й наважуватися. Після стількох страждань Він виводить їх на правильний шлях Своїми поглядом і словом. Ми також покликані вчитися й наслідувати Його слова, які звільняють, і погляди, звернені до всіх, кому бракує волі жити.

На цій сторінці Євангелія переплетені теми віри й нового життя, які Ісус прийшов запропонувати всім. Він увійшов до дому, де лежала померла дівчина, Він вигнав тих, хто метушився і плакав (пор. в. 40.), кажучи: «Не померло дівча, спить воно!» (в. 39). Ісус – Господь, і перед Ним фізична смерть схожа на сон: немає причини впадати в розпач. Іншої смерті треба боятися – серця, скам’янілого від зла! Так, оцього треба боятися! Коли ми відчуваємо, що наше серце черствіє, що воно твердне і, дозволю собі так сказати, муміфікується, то саме цього маємо боятися. Це – смерть серця. Але навіть гріх, навіть муміфіковане серце для Ісуса ніколи не буде останнім словом, бо Він приніс нам нескінченне милосердя Отця. І якщо ми впадемо, Його м’який і сильний голос досягне нас: «Кажу тобі, встань!» Як прекрасно чути ці слова Ісуса, звернені до кожного з нас: «Кажу тобі, встань! Іди. Встань, будь сміливим, устань!» Ісус повертає життя дівчині – і відновлює життя зціленої жінки: дає життя й віру обом.

Просімо ж Діву Марію супроводжувати нашу подорож віри й конкретної любові, особливо до тих, хто цього потребує. Благаймо про Її материнське заступництво для наших братів, які страждають тілом і духом.

Дорогі брати і сестри!

Поновлюючи свою молитву за улюблений народ Нікарагуа, я хочу долучитися до зусиль, яких докладають єпископи цієї країни й багато людей доброї волі, діючи як посередники та свідки національного діалогу на шляху до демократії.

Надалі залишається серйозною ситуація в Сирії, зокрема, в провінції Дараа, де останніми днями під військові атаки потрапили школи й лікарні, що породило тисячі нових біженців. Разом із молитвою я відновлюю заклик звільнити від подальших випробувань населення, яке вже стільки років страждає.

На тлі численних конфліктів варто згадати ініціативу, яку можна було б назвати історичною – і можна сказати, що це прекрасна новина: цими днями, уперше за двадцять років, уряди Ефіопії й Еритреї повернулися до переговорів про мир. Нехай їхня зустріч стане першим променем світла надії для цих країн Африканського Рогу й усього континенту.

Я запевняю молитви про молодих людей, що вже тиждень як загубились у підземній печері в Таїланді.

Наступної суботи разом із кількома очільниками Церков і християнських спільнот Близького Сходу я відвідаю місто Барі. Ми проживемо день у молитві й роздумах про трагічну ситуацію близькосхідного регіону, де багато наших братів і сестер у вірі й далі страждає, і єдиним голосом благатимемо: «Мир нехай буде в тобі!» (Пс 122, 8). Прошу всіх супроводжувати молитвами це паломництво миру і єдності.

Вітаю всіх вас, римляни та прочани. Зокрема, вітаю вірян, які прибули з Португалії, і священиків Інституту священства Папського атенеуму «Regina Apostolorum»; а також францисканських сестер від Покаяння і Християнської Милосердної Любові з Польщі й вірян із Іраку.

Вітаю парафіяльні групи й асоціації; сестер місіонерок Пресвятої Діви апостолів; молодь із душпастирського об’єднання Ґалліо з дієцезії Падуї; молодих людей із парафії Внебовзяття Марії в Шатдорфі, а також духовну сім’ю Найціннішої Крові Христової, якій особливо присвячений липень.

Зичу вам усім доброї неділі. Будь ласка, не забувайте молитися за мене. Смачного вам обіду – і до побачення.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
1 липня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va