Господь закликає нас до віри, більшої за наші плани. Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 17 червня 2018 року

У сьогоднішньому Євангелії (див. Мк 4, 26-34) Ісус розповідає юрбі про Царство Боже і динамізм його розвитку, і робить це за допомогою двох коротких притч.

У першій притчі (див. вв. 26-29) Він уподібнює Царство Боже до таємниці зростання насіння, яке падає в землю, а потім проростає – спершу стебельцем, тоді колосом, а далі повною в колосі пшеницею; але землероб, який чекає дозрілого врожаю, і сам не знає, як це відбувається. Ця притча містить послання до нас: Царство Боже проголошене через проповіді й діяння Ісуса, воно вже засіяне у світі та, як насіння, зростає й розвивається саме собою, власною міццю й за критеріями, недосяжними для людського розуміння. У своєму зростанні й проростанні в історію воно залежить не від старань людини, а від проявів Господніх могутності й доброти, сили Святого Духа, Який рухає вперед християнське життя Божого люду.

Іноді може здатися, що історія з усіма її подіями та дійовими особами розвивається всупереч плану небесного Отця, Який хоче справедливості, братерства й миру для Своїх дітей. Проте ми покликані переживати такі історичні періоди як моменти випробування, надії й пильного очікування на врожай. Адже сьогодні, як і вчора, Царство Боже загадково зростає у світі, розкриваючи дивовижним чином приховану силу маленької насінини, її переможну життєву міць. У перипетіях особистих і соціальних подій, які, здається, іноді лишають по собі уламки надії, ми мусимо покладатися на дії тихого, але могутнього Бога. Тому в часи сумнівів і труднощів не треба занепадати духом – необхідно, як і раніше, стояти у тривкій вірності Богові та Його присутності, яка завжди спасенна. Пам’ятайте про це: Бог завжди спасає. Він – спаситель.

У другій притчі (див. вв. 30-32) Ісус порівнює Царство Боже з гірчичною зерниною. Це дуже маленьке зернятко, але воно здатне розвинутися так, що стає найбільшою з рослин у саду: непередбачуване, дивне зростання. Нам непросто ввійти в цю логіку Божої непередбачуваності й погодитися на неї. Але сьогодні Господь закликає нас до віри, більшої за наші плани, наші розрахунки, наші прогнози. Бог – це завжди Бог сюрпризів. Він завжди нас дивує. Це заклик щиріше відкритися назустріч Господнім планам – як на особистому рівні, так і на рівні спільноти. У спільнотах необхідно звертати увагу на маленькі й великі можливості творити добро, які Бог пропонує нам, дозволяючи долучитися до Його динаміки любові, доброзичливості й милосердя до всіх.

Справжня місія Церкви полягає не в тому, щоб досягти успіху або втішитися результатами, а в тому, щоб рухатися вперед, мужньо і смиренно довірившись Богу. Іти вперед, сповідуючи Ісуса й надихаючись силою Святого Духа. Усвідомлювати себе як малий і слабкий інструмент, який у Божих руках і завдяки Його благодаті може чинити великі справи, просуваючи Його Царство – ці «праведність, мир і радість у Святому Дусі» (Рим 14, 17). Нехай же Пресвята Діва Марія допомагає нам бути простими й уважними, аби спрямувати нашу віру та працю на розвиток Царства Божого у серцях і в історії.

Дорогі брати і сестри!

Учора в Каракасі (Венесуела) була проголошена блаженною Марія Кармен Мартінес Ренділез, засновниця Згромадження Сестер Слугинь Ісуса у Венесуелі. Мати Кармен, яка народилась і померла в Каракасі у минулому столітті, разом із сестрами з любов’ю служила в парафіях і школах і допомагала нужденним. Прославмо ж Господа за Його вірну ученицю й через її заступництво піднесімо молитви за мешканців Венесуели. Привітаймо оплесками нову блаженну венесуельського народу!

Схвильовано згадую про скрутну долю єменського народу, виснаженого багаторічними конфліктами. Закликаю міжнародну спільноту докласти всіх зусиль, аби терміново посадити всі залучені сторони за стіл переговорів та уникнути погіршення й так уже трагічної гуманітарної ситуації. Звернімо ж до Богородиці наші молитви про Ємен: «Радуйся, Маріє...»

Наступної середи за сприяння Організації об’єднаних націй ми відзначатимемо Всесвітній день біженців. Це хороша нагода ще раз нагадати про те, що наші брати, які зазнають величезних тривог і страждань унаслідок конфліктів і гонінь, часто змушені тікати зі своєї землі. На цей день призначені міжурядові консультації щодо Глобального договору про статус біженців, який варто ухвалити впродовж найближчого року, аби створити умови для безпечної, впорядкованої та врегульованої нормами права міграції. Я сподіваюся, що держави, які беруть участь у цих процесах, знайдуть шляхи, щоб забезпечити відповідальні та гуманні допомогу й захист тим, хто змушений покинути батьківщину. Однак і кожен із нас має стати близьким для біженців, досягти «моменту зустрічі» з ними, аби по-справжньому оцінити їх, щоб вони теж могли краще інтегруватись у спільноти, які їх приймають. У таких зустрічах, у взаємоповазі й підтримці міститься рецепт ліків від багатьох проблем.

Вітаю всіх вас, дорогі римляни й паломники з-за кордону, особливо з Іспанії, Мальти, Бразилії – о, ці галасливі бразильці! – зі Сполучених Штатів Америки; вітаю учнів Лондонської школи-ораторії й Коледжу-ораторії «Фестіво» з Новельди (Іспанія).

Я знаю, що серед вас є аргентинська громада. Не забудьте, що сьогодні в нашій країні відзначають День батька. Згадайте в молитвах про ваших татусів.

Вітаю вірян із Терамо, Франкавалі-а-Маре та спільноту Католицької дії з Тренто; хлопців із Кампобассо, які отримали Таїнство Миропомазання; Асоціацію італійських церковних бібліотекарів і колектив «Зустріч і надія» з Олбіа.

Зичу вам усім доброї неділі. Будь ласка, не забувайте молитися за мене. Смачного обіду – й до побачення.


Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
17 червня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va