Хто вигадав назви семи нот і що вони означають у перекладі з латинської?

Як і все прекрасне в ті часи, нотна грамота зародилася поблизу Флоренції, невеликому містечку в Тоскані – Ареццо. А винахідником всесвітньо відомої нотної грамоти вважають ченця Гвідо Аретинського (Гвідо д’Ареццо), що жив на початку ХІ століття. У Флоренції йому встановлено пам’ятник:


Гвідо був учителем музики і хорового церковного співу при різних храмах, він чимало подорожував Італією, зустрічався в Римі з Папою Йоаном XIX і багато працював над створенням універсальної музичної грамоти.

Одного разу, намагаючись вигадати легший спосіб вивчення незнайомих мелодій для піснеспіву, Гвідо уклав систему сольмізації на базі молитви до Йоана Хрестителя:

UT queant laxis
REsonare fibris
MIra gestorum
FAmuli tuorum
SOLve polluti
LAbii reatum
Sancte Ioannes

(У перекладі з латини: «Щоб слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудові діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, святий Йоане»).


Назви всіх нот, крім першої, закінчуються на голосний звук (або сонорний, як у соль), їх зручно співати. Склад ut – закритий, і проспівати його, як усі, неможливо. Тому назва першої ноти октави ut в шістнадцятому столітті замінили на do (найімовірніше, від латинського слова «Dominus» – «Господь»).

Сучасна інтерпретація назв нот виглядає так:
Do – Dominus – Господь;
Re – rerum – матерія;
Mi – miraculum – диво;
Fa – familias рlanetarium – сім’я планет, тобто сонячна система;
Sol – solis – Сонце;
La – lactea via – Чумацький шлях;
Si – siderae – небеса.

Завдяки авторитету Гвідо латинська літерна нотація утвердилася в західній Європі та збереглася до наших днів.

Крім усього іншого, Гвідо належить і величезна заслуга у прогресі письмової частини нотної грамоти. Під час виступу хору він, згинаючи суглоби пальців на лівій руці, вказував, яку ноту брати:


Надалі Гвідо почав позначати звуки нотами (від латинського слова «nota» – «знак»). Ноти, заштриховані квадратики, розміщувалися на нотному стані, що складався з чотирьох паралельних ліній. Зараз цих ліній п’ять і ноти зображують кругами, а не квадратами, але принцип, введений Гвідо, залишився без змін.

Джерело – Тутка