Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Свято Преображення Господнього: сила для страждання
09:59 Понеділок 0 1 273
6-08-2018, 09:59

Свято Преображення Господнього: сила для страждання

Біля витоків свята Преображення – подія, описана в синоптичних Євангеліях (від Матея, Марка і Луки). Земне служіння Христа добігає кінця. Він знає, що незабаром Його очікують страждання і смерть. І хоча апостоли зовсім нещодавно вустами Петра визнавали Ісуса як посланого Богом Месію, їхня віра ще не була достатньо сильна. Тоді Господь вирішує зміцнити її через одкровення.
Він бере з Собою Петра, Якова та Йоана, піднімається з ними на високу гору і під час молитви відкриває їх здивованому погляду відблиск сяйва Своєї Божественності: «І переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт 17, 2). Поруч із Христом – старозавітні пророки, Мойсей та Ілля, вони розмовляють із Ним про Його майбутню спасительну смерть.

Петро, засліплений променями небесної слави, у захваті вигукує: «Господи, добре нам тут бути!» А з небес, як колись під час хрещення Христа в Йордані, лунає голос: «Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте» (Мт 17, 5).

В Євангелії не сказано, на який саме горі відбулося Преображення, але передання, записане у IV столітті, вказує на гору Табор у Галилеї. Ті ж самі три апостоли, які були свідками Преображення на Таборі, пізніше стануть свідками тяжких душевних мук Господа в Гетсиманії. Однак Таборські події глибоко закарбувалися в їх серцях, про що свідчать написані ними через десятиліття послання.

Апостол Петро у Другому посланні пише свідчення своєї віри в Христа, згадуючи Його славне Преображення, безпосереднім очевидцем якого став: «Не за байками бо, хитро вигаданими, йдучи, об'явили ми вам потугу й прихід Господа нашого Ісуса Христа, але бувши наочними свідками його величі. Бо він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли до нього прийшов такий голос від величної слави: «Це мій син любий, якого я вподобав.» І цей голос ми чули, як сходив з неба, коли ми були з ним на святій горі.» (2 Пет 1, 16-18). А апостол Йоан у своєму Євангелії говорить про ту ж подію так: «…і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця» (Йн 1, 14).

На думку більшості істориків, спеціальне церковне свято на честь події Преображення виникло у VI столітті в Сирії. За іншою гіпотезою, це свято було покликане витіснити святкування на честь Афродіти, і вперше його встановив у Вірменській Церкві святий Григорій Просвітитель на початку IV століття. У Візантії свято відоме з VII століття, відповідні богослужбові тексти склали у VIII столітті святий Йоан Дамаскин і Косма Маюмський. Трохи пізніше воно з'являється й на Заході (Неаполь, Іспанія, Франція). Лише 1457 року Папа Калікст III проголосив його обов'язковим для всієї Західної Церкви на подяку за перемогу над турками під Белградом.

Преображення відзначали в різних місцях у різні дні, але врешті днем святкування стало 6 серпня, причому цю дату обчислювали від свята Воздвиження Хреста (14 вересня), вважаючи, що Ісус Христос преобразився за 40 днів до Страстей, згадці про які було присвячене свято Воздвиження.

Літургійні тексти сучасного Римського Месалу підкреслюють сенс події Преображення як остаточного виявлення всього спасительного діяння Божого, як маніфестації надії Церкви на досягнення тієї ж слави, яка вже є долею її Глави – Ісуса Христа; як свідчення надії, яка підтримує в несенні Хреста і прагненні уподібнитися до свого Господа.

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
17:54 Вівторок 0 38 Літургія на кожен день, 22 травня, середа (біл) Середа V Великоднього тижня
Чергове порівняння Христа має завдання допомогти нам зрозуміти і побачити непомітні процеси. Коли ми уявимо відтяту гілку, ми не маємо жодних сумнівів, що з нею станеться. Це допомагає нам побачити, що відбувається з нашою душею, коли віддаляємось від Бога. Ніхто не хоче в’янути, а тим паче бути спаленим. Такий яскравий аргумент є більш ефективним, порівняно з іншими теоретичними поясненнями.
Або (біл) довільний спомин св. РИТИ КАССІЙСЬКОЇ, монахині
Народилася у 1381 році в Сполетто в Італії. Ще в ранньому віці вона прагнула вступити до монастиря, але батьки готували її до подружнього життя. Покірна їхній волі, вона вийшла заміж за брутального чоловіка, який став причиною багатьох її страждань. Згодом її чоловік загинув, а діти померли під час епідемії. Св. Рита вступила до монастиря Августіянок в Кассії. Мала особливу побожність до страстей Господніх і отримала стигмати тернового вінця, які протягом 15 років, аж до самої смерті, приносили їй багато страждань. Померла 22 травня 1447 року у віці 66 років, з яких сорок провела в монастирі. Є покровителькою в безнадійних справах.
Спільні Меси: про монахиню


Літургійний зошит 17:55 П'ятниця 0 161 Літургія на кожен день, 18 травня, субота (біл) Субота ІV Великоднього тижня
Скільки з нас подібні до апостола Филипа, якому Господь каже: “Так довго Я з тобою, а ти Мене ще не знаєш”? Тут не йдеться про розумове пізнання, щоб вивчити якісь дані. Тут йдеться про близький стосунок з Господом. Про досвід сили Його воскресіння в конкретному факті життя. Про досвід Його безкорисної любові. Можна ходити до храму з Ісусом як Филип, можна вивчати теологію, можна ходити до церкви, можна бути в різних молитовних групах, можна бути священиком і бути в монастирі, і не пізнати Ісуса.
Або (черв) довільний спомин св. ЙОАНА І, Папи і мученика
Папа Йоан І, що народився у Тосканії, керував Церквою у 523-526 роках. Теодориком, аріанським королем готів, був висланий до двору імператора Юстина у Константинополь. Був кинутий до в’язниці в Равенні, де помер з голоду.
Спільні Меси: про одного мученика у Великодній період (стор. 121)