Жоден християнин не проповідує Євангеліє самотужки. Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 15 липня 2018 року

У сьогоднішньому Євангелії (див. Мк 6, 7-13) йдеться про момент, коли Ісус посилає Дванадцятьох на місію. Спершу Він одного за одним закликав на ім’я кожного з тих, що «були при Ньому» (Мк 3, 14), слухали Його слова та спостерігали за Його жестами зцілення. А тепер знову зібрав їх, щоб «посилати по двох» (6, 7) до тих поселень, куди Сам збирається прийти. Це своєрідне «стажування», підготовка до того, що вони покликані будуть робити після Воскресіння Господнього силою Святого Духа.

Цей фрагмент Євангелія зосереджується на місійному стилі, який можна підсумувати у двох пунктах: місія має центр; місія має образ.

В учня-місіонера насамперед є точка відліку – особа Ісуса. Марко вдається до цілої серії дієслів, які вказують на Христову роль у місії: «покликав», «заходився їх посилати», «дав їм владу», «наказав їм», «говорив їм» (вв. 7.8.10); тож напрямок руху Дванадцятьох і їхні вчинки схожі на промені, які виходять від одного центру. Місіонерське служіння учнів променіє присутністю та справами Ісуса. Це показує, що апостолам насправді не треба було нічого ані повідомляти, ані вміти демонструвати від себе, а залишалося говорити й діяти як Його посланцям і вісникам.

Цей євангельський епізод стосується й нас – не тільки священиків, а всіх охрещених, покликаних свідчити Євангеліє Христа в різних сферах життя. Для нас ця місія також автентична лише тоді, коли її незмінний центр – Ісус. Це не ініціатива окремих вірян, груп чи навіть великих спільнот, а місія Церкви, нерозривно поєднаної зі своїм Господом. Жоден християнин не проповідує Євангеліє самотужки – кожен посланий Церквою, яка отримала мандат від самого Христа. Це саме хрещення робить нас місіонерами. Охрещений, який не відчуває потреби проповідувати Євангеліє, проголошувати Ісуса – це не добрий християнин.

Друга характеристика стилю місіонера – це, так би мовити, образ, рисою якого має бути обмеженість засобів. Він мусить відповідати критерію стриманості. Дванадцятеро мають наказ «нічого не брати на дорогу, крім палиці самої, – ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець» (в. 8). Учитель бажає, аби вони були вільні й легкі, без упереджень і без прихильностей, упевнені лише в любові до Того, Хто їх посилає, сильні лише Його словом, яке вони проголошують. Паломницькі посох і сандалі, бо ж вони – посланці Царства Божого, а не всемогутнього правителя чи владного чиновника, і тим більше не зірки на гастролях. Подумаймо, наприклад, про цю дієцезію, де я єпископ. Погляньмо на деяких святих Римської дієцезії: святого Филипа Нері, святого Бенедикта Йосифа Лабра, святого Олексія, святу Людовіку Альбертіні, святу Франциску Римську, святого Гаспара дель Буфало й багатьох інших. Вони були не чиновниками чи бізнесменами, а скромними працівниками Царства. Вони мали цей образ. До нього належить також манера нести звістку: справді може так статися, що десь її не прийматимуть чи не слухатимуть (див. в. 11). Досвід невдач – це теж бідність. Справа Ісуса, Якого відцуралися й розіп’яли, визначила і шляхи Його посланців. І лише в єдності з Ним, померлим і воскреслим, ми можемо знайти мужність євангелізувати.

Нехай Пресвята Діва Марія, перша учениця й місіонерка Слова Божого, допоможе нам у смиренній і світлій радості нести у світ послання Євангелія кожному, кого цураються, кого не розуміють, хто страждає.

Дорогі брати й сестри!

Я тепло вітаю всіх вас, римляни та паломники з Італії та різних країн світу: сім’ї, парафіяльні групи, асоціації.

Вітаю сестер Найціннішої Крові з Монці, послушниць Дочок Марії – Допомоги християн із різних країн і польську молодь із дієцезії Пельплін (Польща), яка бере участь у духовних вправах в Ассізі.

Зичу всім щасливої неділі. Будь ласка, не забувайте молитися про мене. Смачного обіду – і до побачення!

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
15 липня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va