Манускрипти на Адвент. Загадки Псалтиря королеви Ядвіги

1825 року в бібліотеці австрійського монастиря святого Флоріана поблизу Лінца було знайдено манускрипт, який спочатку отримав назву Флоріанського Псалтиря. На 296 пергаментних аркушах завбільшки 34 на 24 см трьома мовами – латиною, польською та німецькою – середньовічні скриптори записали текст 150 псалмів царя Давида. Здавалося, що це – один із багатьох подібних манускриптів, які й досі зберігаються в монастирських бібліотеках Європи. Проте численні мініатюри й ініціали підказали, що псалтир був створений для якогось коронованого замовника. А специфічна тримовність і датування – кінець XIV та початок XV століття – підвели дослідників до висновку, що манускрипт призначався для якоїсь жінки з тої гілки роду Анжу, яка тоді правила в Угорщині та Польщі. Іншими словами, йшлося про одну з дочок короля Людовіка І Угорського: Маргариту, Марію або Ядвігу. Подальші дослідження біографій принцес підтвердили здогадку.


Ядвіга (1373 року народження) ще п’ятирічною дівчинкою була, згідно з тодішніми монаршими традиціями, заручена з нащадком роду Габсбургів принцом Вільгельмом. Етикет, майбутній династичний шлюб і політичні інтереси вимагали вже змалку готувати принцесу до майбутнього життя при габсбурзькому дворі – і, як повідомляли біографи майбутньої королеви, Ядвігу справді інтенсивно навчали в дитинстві, зокрема мов: польської, латинської та німецької. Згодом заручини з габсбурзьким нащадком було скасовано, а 1386 року Ядвіга взяла шлюб із литовським князем Ягайлом. Імовірно, саме їй призначався Флоріанський Псалтир, який отримав також назву Псалтиря королеви Ядвіги.


Манускрипт був створений у кілька етапів. Розрізняють три його частини. Перша, яка містить псалми від 1 до 101, датована кінцем XIV ст. Друга, найкоротша (псалми від 102 до 106), була створена на початку XV століття, так само, як і третя – з усіма іншими псалмами. Королева Ядвіга прожила дуже коротке життя й померла молодою, 1399 року, коли їй було 26, тож Псалтир завершили вже після її смерті. А якщо врахувати, що манускрипт супроводжував Ядвігу протягом усього її життя, то можна припустити, що й місця створення були різні. Є версія, що першу частину написали регулярні каноніки з сілезького міста Клодзьк, другу – в монастирі Божого Тіла регулярних каноніків у Казімежі (Краків), а третю – у скрипторії на Вавелі. Інші дослідники вважають, що весь манускрипт був створений на Вавелі – і як доказ наводять те, що текст польського перекладу псалмів містить багато слів, характерних саме для Малопольського регіону. Отож, питання про місце створення Псалтиря королеви Ядвіги досі відкрите.


Тримовність манускрипту – це окрема тема. По-перше, для Середньовіччя це було абсолютно нетипово: у Літургії Годин псалми читалися латиною. Тому єдине раціональне пояснення тримовності – це додаткова мета вивчення іноземних мов. До речі, в Україні католики, які ще застали часи СРСР, саме в такий практичний спосіб вивчали ази польської розмовної мови. По-друге, латинський текст Псалмів відповідає Вульгаті, а не є окремим латинським перекладом із Септуагінти, як було заведено з прадавніх віків для Літургії Годин, – а це може означати, що Псалтир був призначений для приватного, а не літургійного читання.


По-третє, текст манускрипту не однорідний – це мішанина трьох мов. Кожен вірш поданий почергово латиною, польською і німецькою, і відділяють один переклад від іншого лише орнаментальні кольорові вставки, завдяки яким одночасно й вирівнюється ширина рядків. Завдяки цьому художньому прийомові стовпці манускрипту виглядають завершено й охайно. По-четверте, польська мова Псалтиря – це скоріше діалект, до того ж, наголошують дослідники, насичений численними запозиченнями з чеської, помітними і в орфографії, і в синтаксисі. А все-таки саме цей Псалтир вважають першим перекладом псалмів польською мовою – і тому для сучасної Польщі він має статус національного скарбу.


Мандри рукопису – ще одна загадка: 1564 року він за досі нез’ясованих обставин зник із Кракова, і майже століття про нього нічого не було відомо, аж доки він невідомо звідки опинився у бібліотеці монастиря святого Флоріана. 1931 року Людвік Бернацький, директор осередку «Оссолінеум» у Львові, від імені польського уряду викупив цей манускрипт, який нині зберігається у Національній бібліотеці у Варшаві.


Щодо мініатюр Псалтиря Ядвіги заповзяті нинішні шанувальники готові висувати найнеймовірніші версії. Попри абсурдність, ці обговорення гідні бути внесені в історичні аннали. Наприклад, одна з найбурхливіших – і найсмішніших – дискусій останніх років точилася щодо того, як потрапили на сторінки манускрипту зображення Майстра Йоди з саги «Зоряні війни» та Гендальфа Сірого з «Володаря перснів». Вочевидь, бурхлива фантазія наших сучасників не занадто відрізняється від багатої уяви середньовічних ілюмінаторів. Такі курйози свідчать, що Псалтир Ядвіги, попри солідний вік, досі може становити інтерес не лише для істориків і кодексологів, а й для звичайних книголюбів.

Джерело ілюстрацій – Polona.pl

Олексій Браславець

Попередні адвентові історії:
Декрет Граціана, або трохи про церковне право
«Carmina Burana» – пісні мандрівних студентів
Трактат про сотворення світу
Про що молилася королева Бона?
Один із останніх рукописів Томи Кемпійського