Поруч із Ісусом ми здобуваємо безпеку й захист. Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 22 липня 2018 року

У сьогоднішньому Євангелії (див. Мк 6, 30-34) йдеться про те, як після першої місії апостоли повертаються до Ісуса й розповідають Йому «про все, що робили й чого навчали» (в. 30). Досвід місії – справа, безумовно, захоплива, але й тяжка, вони потребують відпочинку. Й Ісус, переповнений співчуттям, дбає про те, щоб учні перепочили, і каже: «Ідіть самі одні осторонь, десь на самоту, та й відпочиньте трохи» (в. 31). Але цього разу намірам Ісуса не дано було здійснитися, бо натовп, розгадавши, де те місце усамітнення, куди Він вирушив човном разом з апостолами, заявився туди ще до їхнього прибуття.

Так само може статися й сьогодні. Іноді ми не можемо реалізувати свої проекти, тому що виникає несподівана надзвичайна ситуація, яка створює перепони для наших планів і вимагає гнучкості й доступності, щоб ми могли допомогти іншим людям.

У цих умовах ми покликані наслідувати те, що зробив Ісус: «Вийшовши Ісус, побачив силу народу – і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І Він навчав їх чимало» (в. 34). У цьому короткому реченні євангеліст неначе фотографує очі Божественного Наставника у світлі надзвичайно яскравого прожектора. Погляньмо на три дієслова цієї світлини: бачити, співчувати, навчати. Ми можемо назвати їх дієсловами Пастиря. Погляд Ісуса не нейтральний або ж, що було б іще гірше, не холодний і відсторонений – тому що Ісус завжди дивиться очима серця. І Його серце таке сповнене ніжності й співчуття, що Він може розгледіти й глибші та прихованіші потреби людей. Крім того, Його співчуття – це не просто емоційна реакція на нерозуміння люду, а щось значно більше: це доброзичливість і прихильність Господа до людини та її історії. Ісус тут – як сповнення Божої опіки про Свій люд.

Ісус був зворушений, коли побачив усіх цих людей, які потребують керівництва й допомоги, тож можна було б чекати, що тепер Він вчинить якесь чудо. Натомість Він почав навчати їх «чимало». Ось перший хліб, який Месія пропонує голодному й розгубленому натовпу: хліб Слова. Ми всі потребуємо слова істини, яке б скерувало нас й освітило шлях. Без істини – тобто Самого Христа – неможливо знайти правильний життєвий орієнтир. Якщо хтось відходить від Ісуса та Його любові, то втрачає себе, і його буття перетворюється на розчарування й незадоволення. Але поруч із Ісусом ми здобуваємо безпеку й захист, можемо подолати випробування, зростаємо в любові до Бога й до ближнього. Ісус став дарунком для інших, даючи взірець любові та служіння кожному з нас.

Нехай Пресвята Марія допоможе нам розділити клопоти ближніх, узявши на себе їхні проблеми, страждання й труднощі, і так послужити їм.

Дорогі брати і сестри!

Цього тижня ми чули трагічні повідомлення про катастрофи суден із біженцями у водах Середземного моря. Я висловлюю співчуття й запевняю свої молитви у намірах усіх постраждалих і їхніх сімей. Звертаюся до міжнародної спільноти зі щиросердним закликом діяти рішуче і швидко, аби уникнути повторення подібних трагедій і гарантувати безпеку, повагу до прав і гідності для всіх.

Звертаю вітання до всіх вас, римляни та паломники. Зокрема, вітаю вірян із дієцезії Ріо до Сул (Бразилія), молодь із дієцезії Севільї (Іспанія) й молодих людей із дієцезії Пельплін (Польща), які прямують до Ассізі в молитовному паломництві з нагоди наступного Синоду єпископів Католицької Церкви.

Вітаю парафіяльні групи та спільноти; групу молоді П’яццола суль Брента з дієцезії Віченци.

Зичу всім щасливої неділі і, будь ласка, не забувайте молитися за мене. Смачного обіду – й на все добре!


Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
22 липня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va