Цей день в історії Католицької Церкви (2 жовтня)

2 жовтня 1928 року – Хосемарія Ескріва заснував «Opus Dei».

Хосемарії Ескріві спало на думку заснувати «Opus Dei» під час роботи над докторською дисертацією. Святість, зрозумів він, не заброньована для священиків, ченців і черниць, і шляхом до неї може бути повсякденне життя людини, її звичайна праця. Духовною особою ставати не обов’язково. Сьогодні така думка не викликає здивування, але в першій половині ХХ століття ще діяла давня політика розмежування духовних осіб і простих вірян. Створення світської католицької спільноти здавалося нелогічним і навіть підозрілим ходом. Тож не дивно, що простому арагонському священикові знадобилося п’ять років, щоб добитися від єпископа дозволу офіційно зареєструвати студентський гурток, а пізніше й університет на його основі. Організація «Opus Dei» постала у складний час. Представники лівих політичних сил не гребували терором: вірних переслідували, священиків калічили або вбивали, храми спалювали. Серйозним випробуванням для молодої спільноти стала Громадянська війна в Іспанії (1936-1939). Після того як у ній перемогли націоналісти на чолі з генералом Франсіско Франко, організація нарешті отримала змогу розвиватися не просто у світському середовищі, а й за сприяння держави. Через кількадесят років газета «Choisir» напише про «Opus Dei»: «Вони могутні. Мають своїх міністрів в урядах, зокрема диктаторських, мають свою економічну імперію, газети й радіостанції. Їх методи вражають зваженістю й ефективністю». Хосемарія Ескріва, засновник Opus Dei (1902-1975)

2 жовтня 1187 року – хрестоносці здали Єрусалим військам Салах-ад-Діна.
Після поразки армії хрестоносців у битві на Рогах Хаттіна між армією Салах-ад-Діна (християни називали його Саладіном) і Єрусалимом не залишилося сильних християнських збройних загонів, які могли б захистити священне місто. 20 вересня 1187 року армія мусульман оточила Єрусалим. Обороною керував граф Баліан ІІ Ібелінський, який з дозволу Саладіна пройшов у місто, щоб забрати звідти родину, але залишився як командир захисників на прохання Патріарха Єрусалимського Іраклія. З цього приводу граф навіть відправив листа Саладінові, де перепрошував за такий казус, і отримав запевнення, що мусульманський володар не засуджує його вибору.
Як згадує невідомий учасник тих подій, «атаки не припинялися два тижні й остаточно виснажили християн». Той самий автор зазначає, що захисники показали велику відвагу. А проте Баліан ІІ Ібелінський добре розумів безнадійність ситуації, тож розпочав переговори щодо умов здачі міста. Саладін також був зацікавлений у тому, щоб домовитися, бо розумів, що християни неодмінно спробують повернути Єрусалим, а тому варто берегти воїнів для майбутніх боїв. Крім того, Баліан погрожував у разі ще одного штурму знищити мусульманські святині. Зрештою було узгоджено, що за викуп 10 безантів за чоловіка, 5 за жінку й 1 за дітей, яким іще нема семи років, Саладін відпустить захисників і мешканців міста на волю з правом забрати своє майно. Оскільки таку суму могли зібрати не всі мешканці міста, то за 30 тисяч безантів було домовлено про звільнення ще 7 тисяч осіб. Брат Саладіна відпустив без викупу 3 тисячі бранців «в ім’я милосердного Аллаха». Сам Саладін згодом відпустив без викупу літніх людей. Мусульманський правитель дозволив християнським паломникам відвідувати Єрусалим і залишив за християнами Храм Гробу Господнього. Усі інші святині було перетворено на мечеті. Їх ритуально окропили трояндовими пахощами, щоб не лишилося й духу християн.
У Європі новина про здобуття мусульманами Єрусалима викликала шок. 29 жовтня 1187 року Папа Римський Григорій VIII закликав визволити місто. 1189 року розпочався Третій хрестовий похід.

Баліан ІІ Ібелінський здає Єрусалим. Мініатюра 1490 року

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр

По темі:
Цей день в історії Католицької Церкви (27 вересня)
Цей день в історії Католицької Церкви (25 вересня)
Цей день в історії Католицької Церкви (23 вересня)