Цей день в історії Католицької Церкви (27 вересня)

27 вересня 1540 року – Папа Римський Павло ІІІ (1534-1549) затвердив статут Товариства Ісуса.

Коли невелика група активних молодих людей тільки починала збиратися навколо Ігнатія Лойоли та його ідеї стати воїнами Христовими, ніхто й не думав про створення ще одного чернечого згромадження. Пояснити це можна просто: успіхи Реформації, яка саме вирувала в Європі, значною мірою були пов’язані з кризою чернецтва, яке компрометувала недостойна поведінка багатьох представників. Врахувати потрібно й обережне ставлення самої Католицької Церкви до подібних ініціатив: навіть Ігнатій Лойола, засновник і майбутній генерал Товариства Ісуса, не уник уваги з боку інквізиції. Разом з тим, у XVI столітті можна було ефективно служити Церкві, лише сформувавши чернече згромадження, тому зрештою цей шлях обрали й майбутні єзуїти. 1539 року Ігнатій Лойола подав на затвердження Курії проект статуту нового ордену, але президент кардинальської комісії, яка відповідала за розгляд статутів, відмовився затвердити його. Пройшов майже рік, поки Ігнатій Лойола досягнув свого й комісія затвердила статут. Для цього довелося внести туди пункт, за яким до згромадження могло належати щонайбільше 60 осіб.
Довгоочікувана мить настала 27 вересня 1540 року – статут Товариства Ісуса було затверджено спеціальною буллою «Regimini militantis Ecclesiae» Папи Римського Павла ІІІ. Варто зазначити, що на той момент статут іще не був готовий остаточно, а Папа Римський навіть не бачив його тексту. Лише влітку 1541 року Лойолі вдалося серйозно засісти за роботу над ним, заручившись допомогою Дієго Лайнеса – сьогодні побутує думка, що саме той був справжнім автором статуту.
Статут підпорядковував Товариство Ісуса, на чолі якого стояв генерал, Папі Римському. Окрім стандартних обітниць послуху, вбогості й чистоти, єзуїти давали обітницю підпорядковуватися Папі Римському «в питаннях місій». Першочерговим напрямом, на який мали спрямовуватися пожертви й подарунки, було визначено освітню діяльність. Статут також роз’яснював принципи відносин генерала й решти членів Товариства.