Уночі на 24 серпня 1572 року, напередодні свята апостола Варфоломія, паризькі католики влаштували масову різанину протестантів.
У другій половині XVI століття у Франції вирували Релігійні війни між католиками та протестантами (гугенотами). Протистояння, яке супроводжувалося великою жорстокістю з обох сторін, знекровлювало націю.В обох таборах знайшлися діячі, які усвідомлювали, що ця боротьба вигідна лише ворогам Франції. 1570 року лідер гугенотів Генріх Наваррський і король Франції Карл ІХ підписали Сен-Жерменський мирний договір, який суттєво розширював права протестантів. Мир мав бути скріплений шлюбною угодою між Генріхом Наваррським і сестрою Карла IX Маргаритою Валуа. Саме на святкування з цієї нагоди в серпні 1572 року до Парижа з’їхалося багато лідерів гугенотів на чолі з авторитетним адміралом Гаспаром де Коліньї.
Проте при королівському дворі сформувалася потужна опозиція до примирення з гугенотами загалом і до цього шлюбу зокрема. Її очолювали мати короля Катерина Медічі й герцог Генріх де Гіз, лідер Католицької ліги. Саме вони розробили план знищення протестантських лідерів, які зібралися в Парижі. Спочатку мало відбутися вбивство адмірала де Коліньї, а згодом – іще близько десяти дворян-гугенотів.
Сьогодні дослідники не можуть однозначно сказати, як цей план переріс у масову різанину протестантів у цілому Парижі, а в наступні кілька днів – і в інших великих містах Франції. У ніч на 24 серпня в Парижі закалатали дзвони. Будинки протестантів були позначені білими хрестами. Парижани вдиралися в будинки, нападали на гугенотів на вулицях. Адмірал де Коліньї загинув одним із перших. Подейкують, що навіть король Карл IX, побоюючись за своє життя, поспішив підтримати погромників і стріляв у гугенотів-утікачів із аркебузи з вікна свого палацу. Генріх Наваррський уцілів завдяки шляхетному походженню й терміновому переходу в католицизм.
Усього в Парижі загинуло кілька тисяч протестантів. Кількість жертв від погромів у інших містах Франції досі не відома.
Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр