Цей день в історії Католицької Церкви (23 вересня)

23 вересня 1122 року – Папа Римський Калікст ІІ (1119-1124) та імператор Священної Римської імперії Генріх V (1106-1125) підписали Вормський конкордат, який поклав край боротьбі за інвеституру.

У кінці ХІ – на початку ХІІ століття на території Священної Римської імперії вирувала боротьба за інвеституру – найбільший середньовічний конфлікт між папством і світською владою. Формальною причиною була боротьба за юридичне право призначати єпископів і абатів. Проте в політичному аспекті йшлося загалом про владу в імперії. Могутні імператори на кшталт Карла Великого чи Оттона І розправилися зі впливовою аристократією, яка була ворогом Святого Престолу, але нав’язали Понтифікам своє верховенство. У XI столітті між енергійним і амбітним Папою Григорієм VII (1073-1085) та імператором Генріхом IV (1054-1105) розпочався конфлікт, перший етап якого завершився відлученням імператора від Церкви та знаменитим «ходінням у Каноссу», коли Генріх IV три дні простояв на колінах, у дранті під ворітьми папського замку, чекаючи прощення. Проте 1084 року монарх зібрався з силами й захопив Рим, де отримав імператорську корону з рук антипапи Климента III. Папа Григорій VII помер наступного року у вигнанні.

Після того конфлікт зі змінним успіхом тривав іще кілька десятиліть. Папу підтримували могутні князі, які не бажали посилення імператорської влади. Натомість серед єпископів знайшлися прихильники імператора, які боялись у разі зміцнення влади Понтифіка втратити свої вигоди від світського панування. Компромісу досягли імператор Генріх V і Папа Калікст ІІ, які підписали Вормський конкордат. Згідно з ним прелати отримували духовну інвеституру (сан) від Папи, а світську (право власності на землю) від імператора. На території Німеччини імператор брав участь у виборі прелатів та одразу надавав інвеституру, натомість у Бургундії й Італії він не втручався у вибір, а інвеституру надавав лише через 6 місяців. Загалом Вормський конкордат виявився вигідніший Папі Римському, ніж монархові Священної Римської імперії: його підписання ознаменувало послаблення влади імператорів і посилення впливу церковних і світських князів Німеччини. У далекій перспективі це призвело до того, що Священна Римська імперія так ніколи й не стала єдиною державою.

Монарх надає інвеституру єпископу. Мініатюра XII ст.

Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр

По темі:

Цей день в історії Католицької Церкви (14 вересня)

Цей день в історії Католицької Церкви (7 вересня)

Цей день в історії Католицької Церкви (24 серпня)