Манускрипти на Адвент. Кельтські візерунки Книги Келлс

Книгу Келлс ще інколи називають Книгою Колумби. Обидві назви стосуються однойменних абатств, де її писали й зберігали. Тривалий час авторство приписували самому святому Колумбі, хрестителю Шотландії, але палеографічні дослідження показали, що вона створена задовго після його смерті. Почато Книгу, імовірно, наприкінці VIII ст. у скрипторії монастиря святого Колумби на о. Йона посеред Атлантичного океану ‒ обителі, що стала материнською для ще кількох монастирів, початки яких усередині VI ст. заклав цей завзятий монах.

Коли на цих кресах почалися набіги вікінгів, абатство в ірландському місті Келлс слугувало місцем порятунку ченців та переховування священних реліквій і перебрало на себе функції центру для решти колумбанської конфедерації. 806 р., після нападу норманів на острів і приїзду колумбанів із Йони, в Келлсі виникає визначна мистецька школа, майстри якої, власноруч виготовляючи фарби, продовжують працю над цим шедевром гіберно-саксонського стилю. На сторінках Книги Келлс встановлено три різні почерки та чотири відмінні художні манери, однак неможливо виявити, чи писали й малювали її ті самі люди. Робота тривала не одне десятиліття, однак деякі гравюри так і не були завершені й лишилися ескізами.

1006 р. манускрипт викрали. За кілька місяців його знайшли вже без розкішного, золотого, інкрустованого коштовним камінням переплетення, крім того, бракувало сторінок. Книгу повернули в абатство, яке в ХІІ ст. через церковну реформу було розпущено. Його монастирську церкву перетворили на парафіяльну, там кодекс зберігався й надалі аж до 1654 р., коли в храмі розташувалася кавалерія Олівера Кромвеля. Завбачливий правитель міста заради безпеки відіслав Книгу в Дублін. Тамтешній єпископ Генрі Джонс передав рукопис бібліотеці Триніті Коледжу, де він знаходиться дотепер. Книга Келлс ‒ найвідоміший дублінський артефакт, їй присвячена постійна виставка, яка щороку збирає понад півмільйона відвідувачів.

Усього збереглося 340 аркушів-фолій 330х255 мм, зшитих у 38 зошитів. Частина з них подвійні біфолії. Матеріалом слугував високоякісний велум ‒ шкіра телят. Спочатку фолій було близько 370 й вони відрізнялись за розмірами, та деякі сторінки загубилася, а під час реставрації XІХ ст. їх усі обрізали задля стандартизації, де-не-де понівечивши елементи ілюстрацій. 

Рукопис складається з чотирьох латинських Євангелій, написаних специфічно кельтським каліграфічним шрифтом, що називають «острівним мінускулом», із використанням чорного, червоного, пурпурового та жовтого чорнил. Джерелом текстів слугувала здебільшого Вульгата, хоча є й елементи попереднього, доєронімівського перекладу. Тут містяться також т.зв. канонні таблиці, конкорданси, що позначають номери схожих уривків у Євангеліях. Кожне Євангеліє має вступ та післямову. Протягом ХІ-ХІІ ст.ст. чисті сторінки Книги використовували для реєстрації майнових монастирських угод, а в XV ст. до неї було додано вірш. 

Дослідники впевнені в суто церемоніальному використанні Книги Келлс, що, як і ще старіша Книга з Дарроу, була покликана милувати око та навертати до християнства своєю вишуканою естетикою.

Джерело ілюстрацій Бібліотека Триніті Коледжу

Катерина Рудик