На сторінках журналу «Verbum» уже йшлося про молодь у контексті нещодавнього Синоду. Природним продовженням цієї теми здаються роздуми про християнське виховання – адже можна сказати, що молодь така, якою її сформувало попереднє покоління.
Видатна педагогиня Марґеріт Лена в тексті «Освітня спільнота як лабораторія братерства»звертається до робіт французького філософа Ґастона Фессарда, який в 1941–1942 роках в окупованій Франції працює над текстом під назвою «Влада та спільне благо». У ньому він майстерно викладає основи будь-якої людської спільноти й розглядає ідеологічні зловживання, які виникають у результаті порушення цих основ. Християнське виховання стосується не тільки дітей і молоді: це сталий процес творення братерської спільноти. Варто додати, що Фессар належить до філософів, які вплинули на Папу Франциска.Ці роздуми доповнює інтерв’ю, яке взяла в філософа Олександра Філоненка представниця спільноти «Дім серця». Для нього, поруч із базовими категоріями братерства і спільноти, визначальну роль відіграє також досвід батьківства. Mи всі відчуваємо спокусу вбачати в батькові авторитетну фігуру, яка за нас відповідатиме на виклики. Однак справжній батько – це не той, хто бере на себе всю твою відповідальність, а той, хто згоден вирушити з тобою в мандрівку життя.
Видавництво «Дух і літера» уже кілька років випускає у світ книжки на теми християнського виховання, даючи читачам змогу ознайомитися з текстами європейських та українських педагогів. Пропонуємо читачам «Verbum» огляд цих видань. Особливо важливим здається те, що кожен із авторів – це педагог-практик. Ці книжки виростали з досвіду праці з вихованцями та з переживання християнської віри.
Завершується номер рецензією Юлії Карпицької на мінісеріал «Патрик Мелроуз», де показано темний бік виховання. Сучасним форматорам не можна забувати про те, що діти й молодь дедалі частіше «думають картинками».