Манускрипти на Адвент. Про що молилася королева Бона?

Є згадки про два молитовники королеви Бони. Перший, датований 1492 роком, називають «Малим часословом королеви Бони». Цей рукопис італійських майстрів, імовірно, донька міланського герцога, яка мала стати дружиною польського короля Сигізмунда (Зигмунта) І Старого, привезла до Польщі 1518 року. Другий «Молитовник королеви Бони» був створений у 1527–1528 роках краківськими майстрами. Певною мірою він доповнює малий часослов і дозволяє зрозуміти середовище, в якому жила темпераментна італійка, якій судилося стати королевою Польщі.


Ані двір, ані піддані не любили королеву-чужинку – це принаймні можна зрозуміти. А от репутація інтриганки та холоднокровної вбивці, мабуть, народилася з бурхливої фантазії літераторів. Чого тільки не приписували королеві Боні: і секретар у неї був чародій і чорнокнижник; і на Вавелі попід фортечними мурами вона плекала італійський садочок, де росли як не вовчі ягідки, то цикута з беладоною; і невістку свою Барбару з роду Радзивілів вона отруїла. Останній сюжет так припав до душі творчим колам, що Юзеф Ігнацій Крашевський увічнив його в одному з епізодів повісті про пана Твардовського. Проте, кажуть історики, документально підтверджена лише одна історія з отруєнням, героїнею якої була королева Бона – і то як жертва. Її саму отруїли в італійському місті Барі, де вона прожила свій останній рік.


У краківському молитовнику є кілька важливих деталей. Окрім звичайних елементів на кшталт календаря, літаній, Символу віри, тут є багато покутних текстів – адже саме 1527 року, вже маючи шістьох дітей, королева під час полювання передчасно народила сина Ольбрахта, який одразу помер (і, схоже, неохрещеним, бо на одній із мініатюр манускрипта зображено нетипову для таких молитовників сцену порятунку душ із чистилища). Це була її остання дитина – більше народжувати королева не могла. Скидається на те, що саме вплив цієї події помітний у підборі текстів для молитовника. Тут були й страсті за святим Йоаном, зазвичай читані біля смертного ложа, і сім покаянних псалмів (на кожен смертний гріх – свій псалом), і літанія до всіх святих, і заупокійний чин із трьома спеціальними молитвами за померлих членів королівської родини.


Манускрипт містить також окремий блок молитов проти хвороб і зарази – вочевидь, ця тема була актуальна для тогочасного Кракова. Хроніки повідомляють, що королева Бона під час епідемій змушена була не раз виїздити з дітьми до Литви. Також варто звернути увагу на доволі незвичні молитви «contra inimicos» (проти ворогів) із проханнями про заступництво від замахів. Одна з молитов дослівно повторювала текст молитви Бониної матері, Ізабелли Арагонської, в інтенції захисту доньки на чужині від ворогів. Завершувала манускрипт італомовна молитва до Ісуса Милосердного – саме до нього рідною мовою та в надзвичайно особистій манері щодня зверталася королева. Ці молитви доволі виразно показують нам внутрішній світ Бони Сфорци лише через дев’ять років після її приїзду до Кракова.


Сам кодекс компактний і делікатний: 271 аркуш завбільшки трошки понад 14х11 см. Майстрам довелося розмістити латинський текст (і прикінцеву молитву італійською) в один стовпчик. Манускрипт пишно прикрашений: 15 мініатюр із вигадливими берегами, герби Міланського герцогства та роду Сфорца, вишукані ініціали. Автором оздоб був краківський цистерціанець Станіслав Самострільник, який за кілька років до цієї книжки вже створив молитовники для короля Зигмунта Старого та великого канцлера литовського Ольбрахта Гаштольда. Зразками для мініатюр могли стати друковані в типографіях гравюри Альбрехта Дюрера з євангельськими сюжетами. Це ще одна деталь, яка додає цінності «Молитовникові королеви Бони»: коли його виготовляли, Європу вже почала завойовувати друкована книга. І перед нами зразок того, як відбувалася поступова зміна технології книговидання – книгодрук витісняв книгописання, а за яскравими авторськими малюнками вже проступала розтиражована репродукція.


Цікаво, що жоден із коштовних молитовників, створених Станіславом Самострільником, не зберігся в польських зібраннях – усі вони змушені були покинути Польщу так само, як колись королева Бона.

Джерело ілюстрацій – Wikimedia Commons.

Олексій Браславець

Попередні адвентові історії:
Один із останніх рукописів Томи Кемпійського
Хроніки з зібрання Радзивілів
Бенедикціонал святого Етельвольда
Золотий кодекс на пурпурових сторінках
«Неапольський Діоскорид» – книжка про всі лікарські рослини