Спільно з молоддю нести Євангеліє всім

Дорога молоде.

Я хочу, щоб ми разом замислилися про ту місію, яку довірив нам Ісус. Звертаючись до вас, маю на увазі також усіх християн, дітей Божих, які переживають у Церкві мандрівку свого життя. Звертатися до всіх і провадити діалог із вами мені дозволяє впевненість, що християнська віра завжди залишатиметься молодою, якщо буде відкрита до місії, яку Христос доручив нам. «Місія зцілює віру» («Redemptoris Missio», 2), – писав святий Йоан Павло II, Папа, який так любив молодь і був їй щиро та глибоко відданий.

Синод, який триватиме в Римі у дні жовтня, цього місіонерського місяця, – це нагода у світлі віри краще зрозуміти, що Господь Ісус хоче сказати вам, молодим людям, а через вас – усій спільноті християн.

Життя – це місія

Кожен чоловік і кожна жінка – це місія. Ось причина того, щоб жити на землі. Бути залученим і бути посланим – це два напрямки руху, які наші серця, особливо в юності, сприймають як внутрішні сили любові; вони віщують майбутнє і провадять уперед усе наше існування. Як ніхто, молоді люди відчувають, яким захопливим і привабливим буває життя. З радістю переживати власну відповідальність за світ – це великий виклик. Я добре знаю світлі й темні сторони молодості, а коли думаю про свою молодість і родину, то згадую, якою інтенсивною була надія на краще майбутнє. Той факт, що ми потрапили в цей світ не з власної волі, змушує нас усвідомити, що є якась ініціатива, яка передує нам і спричиняє наше існування. І кожен із нас має зважати на цю реальність: «У мене є місія на цій землі, і саме тому я опинився в цьому світі» («Evangelii Gaudium», 273).

Проголошуємо вам Ісуса Христа

Церква, проголошуючи все, що вона вільно отримала (пор. Мт 10, 8; Діян 3, 6), може поділитися з вами, молодими людьми, шляхом і правдою, які надають сенсу життю на цій землі. Ісус Христос, Який помер і воскрес для нас, пожертвував Собою задля нашої свободи і ставить перед нею виклик: шукати, відкривати і проголошувати цей справжній і повний сенс. Дорогі молоді люди, не бійтеся Христа і Його Церкви! У них є скарб, який наповнює життя радістю. Поділюся з вами досвідом: завдяки вірі я знайшов фундамент для своїх мрій і силу реалізувати їх. Я бачив багато страждань, багато бідності, яка спотворює обличчя численних братів і сестер. А проте той, хто з Ісусом, завжди розуміє, що зло – це провокація, виклик, аби любити дедалі більше. Багато чоловіків і жінок, багато молодих людей щедро віддавало себе, іноді аж до мучеництва, заради Євангелія у служінні братам. Під хрестом Ісуса ми пізнаємо божественну логіку самопожертви (пор. 1 Кор 1, 17-25), яка полягає у проголошенні Євангелія задля життя світу (пор. Йн 3, 16). Особи, які згорають, запалені любов’ю Христа, змушують зростати тих, кого люблять, осявають їх і зігрівають (пор. 2 Кор 5, 14). За досвідом святих, які відкривають нам безкрайні горизонти Бога, прошу вас за будь-яких обставин питати: «Що вчинив би Христос на моєму місці?»

Несіть віру аж до краю землі

Ви, молоді люди, також долучаєтеся до життя Церкви через хрещення, і разом ми маємо місію нести Євангеліє всім. Ви стоїте на порозі життя. Зростання у благодаті віри, яку нам передають у таїнствах Церкви, долучає нас до виру поколінь свідків, де мудрість тих, хто має життєвий досвід, наставляє й заохочує завзяття тих, хто відкритий до майбутнього. А свіжість сприйняття молодих людей стає підтримкою й надією для тих, хто вже наблизився до мети своєї мандрівки. У цій взаємодії різних етапів життя місія Церкви зводить мости між поколіннями, для яких віра в Бога і любов до ближнього – це найсуттєвіші чинники глибокої єдності.

Таке передання віри, серцевина місії Церкви, відбувається завдяки «заразності» любові, коли ентузіазм і радість стають проявом здобутого сенсу й повноти життя. Поширення віри через цю привабливість вимагає відкритих сердець, переповнених любов’ю. Любов не може мати визначених меж: любов-бо, як смерть, сильна (пор. Пісн 8, 6). Завдяки такому переповненню стають можливі зустрічі, свідчення, проголошення; стає можливо милосердно ділитися з усіма тими, хто далекий від віри, виявляє байдужість до неї, неприхильний до неї, заперечує її. Людські середовища, культурні й релігійні, які відкидають Євангеліє Ісуса й заперечують сакраментальну присутність Церкви – це периферії, той «край землі», куди з дня Воскресіння Ісуса послані Його учні-місіонери, певні, що Господь завжди буде з ними (пор. Мт 28, 20; Діян 1, 8). Саме там відбувається те, що ми називаємо «missio ad gentes». Найпустельніша периферія, яка потребує Христа, – це сфера збайдужілості до віри, ба навіть ненависті до божественної повноти життя. Кожна матеріальна й духовна бідність, кожна дискримінація братів і сестер – це завжди наслідок зречення Бога і Його любові.

Край землі, дорогі молоді люди, – це надзвичайно актуальна сьогодні тема для вас, легких на підйом і завжди мобільних. Цифровий світ, соціальні мережі, всюдисущі й усепроникні, не знають меж і кордонів, розмивають їх, скасовують відстані, зменшують відмінності. Здається, наче все під рукою, таке воно близьке й доступне. Але без захопливого дару нашого життя ми, навіть маючи безліч контактів, ніколи не зможемо поринути у справжнє сопричастя зі світом. Місія на край землі вимагає повністю віддатися покликанню, яким обдарував нас Той, Хто й поставив нас на цю землю (пор. Лк 9, 23-25). Наважуся навіть сказати, що для молодої людини, яка хоче йти за Христом, найважливіше – це шукати своє покликання і тривати в ньому.

Свідчити любов

Дякую всім церковним інституціям та особам, які уможливлюють особисту зустріч із живим Христом у Його Церкві – парафіям, асоціаціям, рухам, релігійним спільнотам, різним формам місіонерського служіння. Багато молодих людей через місіонерський волонтаріат знаходить спосіб служити служіння «найменшим» (Мт 25, 40), просуваючи людську гідність і засвідчуючи радість любити й бути християнином. Такий церковний досвід означає, що формація кожного – це не лише підготовка до професійного успіху, а й пошук і плекання дарів від Господа, аби краще служити іншим. Такі похвальні форми дочасного місіонерського служіння – це плідний початок, і, з погляду розпізнання покликання, вони можуть допомогти вам обрати шлях повного присвячення себе місіонерському служінню.

З молодих сердець народилися Папська місійна справа, яка мала на меті підтримати проголошення Євангелія всім народам, сприяючи людському й культурному зростанню численних осіб, спраглих істини. Молитви й матеріальна допомога, яку щедро жертвують і розподіляють через Папську місійну справу, допомагають Святому Престолу запевнити, що всі, хто потребує й отримує допомогу, теж матимуть змогу свідчити Євангеліє в повсякденному житті. Ніхто не аж такий бідний, щоб не могти дати хоч щось із того, що має, а насамперед – із себе самого. Я хочу повторити заклик, із яким звернувся до молодих чилійців: «Ніколи не думайте, що не маєте нічого, що могли б дати, або що ви нікому не потрібні. Багато людей потребує вас. Подумайте про це. Нехай кожен із вас подумає у своєму серці: багато людей потребує мене» (Зустріч з молоддю, санктуарій Майпу, 17 січня 2018).

Дорогі юнаки й дівчата, нехай найближчий місіонерський жовтень, коли триватиме Синод, присвячений вам, стане ще однією нагодою зробити нас ревнішими місіонерами, учнями Ісуса, і ширити Його місію аж до краю землі. Просімо ж Марію, Царицю апостолів, святого Франциска Ксаверія, святу Терезу від Дитятка Ісуса та блаженного Паоло Манну заступатися за нас і завжди бути поруч із нами.

Дано у Ватикані, 20 травня 2018 року, в урочистість П’ятдесятниці

Франциск, Папа

Переклад КМЦ за vatican.va