Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 23 вересня 2018 року, під час Апостольського візиту до країн Балтії

Книга Мудрості, яку ми чули в першому читанні, розповідає про гнаного праведника, проста присутність якого дратує нечестивих. Безбожники описані як ті, хто пригнічує бідних, не має співчуття до вдовиці, не зважає на довголітню сивину старих (див. Мудр 2, 17-20). Безбожні прикидаються, що їхня сила – це норма справедливості. Гнобити найуразливіших, вдаватися до будь-якої форми наруги, нав’язувати спосіб мислення, ідеологію, панівний дискурс, насильством і репресіями переслідувати тих, хто щодня живе чесно, просто, працьовито й солідарно, показуючи, що інший світ, інше суспільство – це реальна можливість. Нечестивому мало робити те, що подобається йому самому, вдовольняти власні примхи: він не хоче, аби інші, чинячи добро, показували нікчемність його способу життя. Через нечестивих зло завжди намагається зруйнувати добро.

Сімдесят п’ять років тому ця країна [Литва] стала свідком остаточного знищення Вільнюського гетто – кульмінації винищення тисяч євреїв, яке розпочалося на два роки раніше. Як ми знаємо з книги Мудрості, єврейський народ зазнавав злиднів і мук. Пригадаймо ж ті дні та просімо Господа про дар проникливості, аби вчасно розпізнавати нові зародки згубної атмосфери, яка знечулює серця тих поколінь, що не мали такого досвіду, а тому можуть необічно рушити за оманливим співом сирен.

У Євангелії Ісус нагадує нам про спокусу, на яку потрібно пильно зважати: прагнення першості, успішності, домінування над іншими, яке може критись у кожному серці. Історія дає не один приклад того, як люди вважали себе вищими, гідними більших прав і привілеїв, які треба було здобувати й оберігати. Який же засіб пропонує Ісус на випадок, коли цей імпульс зароджується в наших серцях, у менталітеті суспільства чи країни? Бути останнім для всіх і всім служити; перебувати там, куди ніхто не хоче йти, де всього бракує, на навіддаленіших периферіях; служити, створюючи простір для зустрічі з останніми – з відкинутими. Якби ми були спроможні дозволити Христовому Євангелію сягнути до глибин нашого життя, глобалізація солідарності насправді стала б реальністю. «Коли у світі, а в деяких країнах особливо, тривають різноманітні війни й конфлікти, християни наполягають на пропозиції визнати іншого, аби зцілити рани, аби будувати мости, зміцнювати стосунки й допомагати собі й іншим нести "тягарі один одного" (Гал 6, 2)» («Evangelii Gaudium», 67).

Тут, у Литві, є Гора Хрестів, де тисячі людей протягом століть встановлювали хрести. Я закликаю вас під час молитви «Ангел Господній» просити Марію, щоб Вона допомогла нам поставити хрест нашого служіння, нашого зобов’язання там, де він потрібний: на горі, де мешкають найостанніші, ті, хто потребує уваги й піклування, меншини й відкинуті; щоб позбавити наші середовища й культури спроможності знищувати й маргіналізувати інших, відкидати тих, хто завдає клопотів і порушує наш комфорт.

Ісус поставив мале дитя в центрі, на однаковій відстані від нас усіх, щоб ми відчули спонуку відповісти, зреагувати. Згадуючи Маріїне «так», просімо Її зробити й наше «так» плідним і щедрим.

[Після молитви]

Дорогі брати і сестри!

Хочу скористатися нагодою та подякувати Президентові Республіки, представникам владних структур Литви, єпископам і їхнім співпрацівникам за підготовку мого візиту; дякую всім, хто доклався до цього візиту, і дякую за молитви.

Особливо в ці дні мої думки спрямовані до єврейської спільноти. Сьогодні, в 75-ту річницю знищення Вільнюського гетто, я молитимуся перед пам’ятником його жертвам. Нехай Усевишній благословить діалог і спільне прагнення до справедливості та миру.

Доброї неділі! Смачного обіду! Gražaus sekmadienio! Skaniu pietu!

Франциск, Папа
Каунас (Литва), парк Сантакос
23 вересня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va