Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Єдине справжнє мірило життя – це любов, якою любить Бог. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 10 жовтня 2018 року
10:07 Вівторок 0 311
23-10-2018, 10:07

Єдине справжнє мірило життя – це любов, якою любить Бог. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 10 жовтня 2018 року

Повчання про заповіді – Х: Не вбивай
Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сьогоднішня розмова присвячена п’ятому слову: не вбивай. П’ята заповідь: не вбивай. Ми вже перейшли до другої частини Декалогу, яка стосується взаємин із іншими; і ця заповідь у своєму лаконічному й категоричному формулюванні – неначе міцний мур, що стоїть на захисті основної цінності в людських стосунках. А яка ж основна цінність у людських відносинах? Життя. І тому сказано: не вбивай.

Можна навіть сказати, що будь-яке зло, вчинене у світі, полягає у зневазі до життя. Життя зазнає атак під час воєн чи з боку організацій, які експлуатують людину – нам доводиться багато читати про це у пресі й дивитися в новинах; на життя чигають спекуляції щодо творіння, культура відкинення й усі ті системи, які підпорядковують людське існування економічним вигодам, тимчасом як незліченні особи живуть в умовах, недостойних людини. Усе це – зневага до життя, тобто в певному сенсі вбивство.

Суперечливий підхід навіть дозволяє перервати людське життя в утробі матері – в ім’я захисту інших прав. Але чи ж можна вважати терапевтичним, цивілізованим або просто людським учинком згубу невинного й безпорадного життя на самому його початку? Я питаю вас: чи правильно буде «вигнати геть» людське життя, аби впоратися з проблемою? Чи справедливо вдаватися до послуг найманого вбивці, аби розв’язати проблему? Цього не можна робити. Не буде правильно «гнати геть» людину, хай і зовсім крихітну, задля розв’язання проблеми. Це все одно, що найняти вбивцю, щоб усунути проблему.

Чому все це відбувається? Звідки беруться насильство й заперечення життя? Зі страху. А й справді, прийняти іншого – це виклик особистому. Подумаймо, наприклад, що трапляється, коли з’ясовується, що зачате нове життя несе в собі неповносправність, інколи серйозну. Батьки в цих драматичних обставинах потребують реальної підтримки, справжньої солідарності, аби вистояти й подолати зрозумілі страхи. Замість цього вони часто отримують квапливу пораду перервати вагітність. Іншими словами, коли їм кажуть: «Зупиніть вагітність», – насправді це означає: «Женіть його геть».

Хвора дитина – втім, як і будь-яка інша нужденна людина на цій землі, як і літні люди, що потребують допомоги, як і численні бідняки, що намагаються вижити, як усі ті, на кого ми дивимося як на проблему, – це насправді Божий дар, який може витягнути мене з мого егоцентризму та зробити мене здатним любити. Вразливість життя іншого стає для нас виходом, способом врятувати себе від егоцентричного існування й відкрити радість любові. І тут я хочу зупинитися, аби висловити слова вдячності, подякувати багатьом волонтерам і потужному італійському волонтерському рухові, найсильнішому з усіх, які я знаю. Дякую.

Отож, що змушує людину заперечувати життя? Це ідоли цього світу: гроші – мовляв, цього краще позбутися, бо ж воно нам дорого обійдеться, – влада, успіх. Це неправильні критерії оцінки життя. А яке єдине справжнє мірило життя? Це любов – любов, якою любить Бог! Любов, якою Бог любить життя, – ось де мірило. Любов, якою Бог любить кожне людське життя.

Урешті-решт, який позитивний сенс несуть у слова «Не вбивай»? Той, що Бог «любить життя», як ми це чули в біблійному читанні.

Секрет життя відкривається нам у вчинках Божого Сина, Який став людиною аж настільки, що зійшов на хрест, зазнавши відкинутості, слабкості, бідності та страждань (пор. Йн 13, 1). У будь-якій хворій дитині, у кожній літній людині, у кожному втомленому мігранті, у кожному тендітному й незахищеному житті Христос шукає нас (пор. Мт 25, 34-46), шукає нашого серця, аби відкрити його до радості любові.

Варто прийняти кожне життя, бо кожна людина вибавлена кров’ю самого Христа (див. 1 Пт 1, 18-19). Не можна зневажати того, що Бог так полюбив!

Ми маємо сказати чоловікам і жінкам усього світу: не зневажайте свого життя! Не лише життя інших, а й свого власного, бо його теж стосується припис «Не вбивай». Багатьом молодим людям треба сказати: не зневажайте свого життя! Припиніть зрікатися Божої справи! Ви – Боже творіння! Не недооцінюйте себе, не зневажайте себе у вадах, які знищують вас і ведуть до смерті!

Нікому не належить вимірювати життя ілюзіями цього світу; кожен має приймати себе й інших в ім’я Отця – нашого Творця. Він «любить життя» – і це прекрасно, що «Бог любить життя». І всі ми надзвичайно цінні, аж настільки, що Він задля нас віддав Свого Сина. Як каже про це Євангеліє: «Бог бо так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув , але жив життям вічним» (Йн 3, 16).

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
10 жовтня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий