Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Манускрипти на Адвент. Рукопис Войнича – найзагадковіша книга Середньовіччя
20:07 Неділя 0 251
17-12-2017, 20:07

Манускрипти на Адвент. Рукопис Войнича – найзагадковіша книга Середньовіччя

«Святим Граалем криптографії» називають цей кодекс, написаний невідомо де й коли, неясно ким і для кого, і незрозуміло про що й навіщо. Упродовж цілого століття, відколи Рукопис Войнича був знайдений, над розшифруванням його 240 сторінок працювали текстологи й перекладачі з усього світу, проте, ні встановити авторство, ні з'ясувати зміст досі не вдалося нікому. 

До авторки «Ґедзя», або «Овода», ірландської письменниці Етель Войнич книга має опосередковане відношення: 1912 р. рукопис таємно придбав у Римської колегії її чоловік Вілфрід, польський антиквар, бібліофіл і революціонер. Вілфрід володів ним до самої смерті й не полишав спроб прочитати документ, завдяки якому ввійшов в історію. Нині Рукопис Войнича зберігається в Бібліотеці раритетних видань Бейнеке в Єльському університеті.



Манускрипт написаний на велумі, тонкому пергаменті зі шкіри молодої тварини, й має менш ніж 3 см завтовшки. Написаний зліва направо, пташиним пером – і невідомою мовою. Непослідовна нумерація сторінок дозволяє припустити, що деякі з них були загублені. Перша згадка про манускрипт датована XVII cт.: його тодішній власник празький алхімік Георг Бареш у листі попросив знаменитого єзуїта, вченого й містика, дуже суперечливу для науки постать, Атанасіуса Кірхера про допомогу із його розшифруванням. 1666 р., після смерті Бареша, Кірхер заволодів книгою сам. Є згадки, що тоді текст приписували Роджеру Бекону – здогад, у світлі останніх досліджень геть не релевантний. На наступні 200 років книга зникла.. 


Знову Рукопис виринає в джерелах щойно наприкінці ХІХ ст. у бібліотеці Римської колегії (нині - Григоріанський університет), і на ньому вже екслібрис ректора й голови Товариства Ісуса Петруса Бекса. 1912 р., опинившись у скруті, Колегія вирішила sub rosa продати частину книгозбірні, і серед 30 манускриптів, викуплених Вілфредом Войничем, опинився цей.


За результатами хімічних аналізів, кодекс створено між 1404 і 1438 рр. Єдине реалістичне зображення, що є в Рукописі, – місто, де замкова стіна має зубці типу «ластівчин хвіст», – може означати, що автор походив із Північної Італії, де для тогочасної архітектури це було характерною ознакою.


Ілюстрації Рукопису Войнича не менш дивні, ніж його абетка. У книзі прийнято виділяти 6 розділів: ботанічний, астрономічний, біологічний, космологічний, фармацевтичний і рецептурний. Перший, найбільший, подібний до бестіарію й містить зображення близько 300 рослин, 37 із яких нещодавно ідентифікували. У другому багато неповних зодіакальних кіл та малюнків космічних тіл. У т.зв. біологічному зображені дивні, часом схожі на органи гідравлічні системи, в яких купаються оголені жінки в коронах і вінках. У космологічній частині є вкладені сторінки із діаграмами, а також невідомими островами й замками. Фармацевтичний розділ подібний до ботанічного, деякі малюнки в ньому це збільшені копії з першого. В останньому розділі ілюстрацій немає.


Було чимало спроб дешифрування графем й тлумачення тексту Рукопису Войнича. Одна з них, гіпотеза Джона Стойко, навіть припускає, що він написаний українською і має релігійний зміст. Цю версію підтримує, зокрема, перекладач Джойсового «Улісса» (ще однієї книжки, автор якої, за його ж словами, «забезпечив філологів роботою на наступні 400 років») Олександр Мокровольський. Натомість український літературознавець, гарвардський професор Джордж Грабович вважає таку теорію маячнею. 


Рукопис Войнича надихнув сучасного італійського архітектора Луїджі Серафіні на створення енциклопедії фантастичного світу вигаданою мовою «Серафінський кодекс», а швейцарський композитор Ханспетер Кибурц, нібито прочитавши частину Рукопису як партитуру, написав за її мотивами п'єсу для хору й симфонічного оркестру. Є ще кілька таємничих манускриптів, які подосі лишаються викликом для криптологів, як-от пізніші тексти вже XVIIІ ст.: німецький «Copiale cipher» та угорський «Кодекс Рохонці», хоча другий – це, ймовірно, містифікація.

Джерело ілюстрацій – Internet Archive

Катерина Рудик

Попередні адвентові історії:
Загадки Псалтиря королеви Ядвіги
Декрет Граціана, або трохи про церковне право
«Carmina Burana» – пісні мандрівних студентів
Трактат про сотворення світу
Про що молилася королева Бона?

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Культура 19:14 Четвер 0 368 Манускрипти на Адвент. Кодекс Ротундус – чудовий і чудернацький Нині книжки, особливо дитячі та всілякі арт-буки, бувають будь-яких форматів і розмірів. Це відповідно впливає на вартість поліграфії, тому нестандартним виглядом видавці не зловживають. Історично сформувалося 4 види розмірів книжкового аркуша: in plano, in folio, in quarto й in octavo, і традиційно вони завжди чотирикутні. Відколи виник кодекс як такий, його форма не змінювалася століттями аж до епохи бароко, коли набули поширення пісенники у формі серця. Трикутну форму мав окультний рукописний гримуар відомого авантюриста XVIII ст. графа Сен-Жермена. А ось форма кола для книговидання досі диковинка й нечувана розкіш.