Ми вже згадували про книжку, виготовлену з пергаменту незвичного кольору. Але в чорний сторінки почали фарбувати лише в пізньому Середньовіччі, а наприкінці І тисячоліття для особливих манускриптів обирали іншу барву – пурпурову.
Пергамент фарбували в пурпуровий тільки для текстів Святого Письма: найчастіше – для Чотириєвангелій (саме до цієї групи й належить Золотий кодекс), рідше – для Септуагінти чи Книги Псалмів. Традиційно такі манускрипти виготовляли для імператорського вжитку, але не тільки. Наприклад, уже святий Єронім у посланні 384 року нарікає, що багаті християнки замовляють собі списки Святого Письма золотом на пурпуровому пергаменті у щедро оздоблених коштовностями палітурках.Золотий кодекс – це британський пурпуровий манускрипт, створений близько 750 року на півдні Англії, можливо, в Кентербері. Це перший збережений зразок використання сухозлітного золота для ініціалів. У рукописі переважає острівний (або ж гіберно-саксонський) стиль, який утворився на Британських островах у післяримський період: його нечисленні орнаменти щільні й складні, і часом навіть рядкові літери вигадливо заповнені чорнилом.
Аркуші манускрипту – по черзі пурпурові й незабарвлені; текст на них золотий, срібний, чорний, білий і червоний. На деяких сторінках є візерунки з літер, написаних чорнилом різних кольорів. Збереглися 193 аркуші завбільшки 40х31 см, ще щонайменше п'ять втрачено. Золотий кодекс, імовірно, містив зображення євангелістів перед кожним Євангелієм, але донині вціліли тільки Матей і Йоан, у чиїх портретах острівний стиль поєднується з поміркованішим середземноморським.
Довкола латинського тексту Євангелія від Матея у ІХ столітті було додано староанглійські нотатки від імені олдермена Альфреда. Там ідеться про те, що коштовний манускрипт викрали вікінги, однак олдермен і його дружина «визволили ці книги з язичницьких рук за свої чесні гроші, які були чистим золотом, і зробили ми це заради любові до Господа та спасіння душ наших, не бажаючи, щоб ці святі книги далі залишались у власності язичників. І зараз ми хочемо віддати їх Христовій Церкві на славу Господа».
Викуплений манускрипт потрапив до храму в Кентербері, де, ймовірно, залишався впродовж Середніх віків. Але історія його невідома аж до XVII століття, коли шведський посол, видатний лінгвіст Юхан Габріель Спарвенфельд придбав книжку в Мадриді й подарував її Королівській бібліотеці, нині знаній як Національна бібліотека Швеції. Тут Золотий кодекс зберігається й досі.
Дерело ілюстрацій – Світова електронна бібліотека.
Варвара Холодна
Попередні адвентові історії:
«Неапольський Діоскорид» – книжка про всі лікарські рослини
«Про вшанування Святого Хреста» – фігурні вірші ІХ століття
Золоте на чорному: бельгійський часослов XV століття
Аміатинський кодекс: найдавніша повна Вульгата
Середньовічні манускрипти: 21 історія на Адвент
Новий випуск журналу «Verbum» – про сенс християнського виховання На сторінках журналу «Verbum» уже йшлося про молодь у контексті нещодавнього Синоду. Природним продовженням цієї теми здаються роздуми про християнське виховання – адже можна сказати, що молодь така, якою її сформувало попереднє покоління.
Новий номер журналу «Verbum» – роздуми про смерть
Другий випуск журналу «Verbum» – про молодь і Синод, їй присвячений
Новий номер журналу «Verbum» – про Європу і її цінності
Культура Фланнері О'Коннор про католицьких письменників і їхніх читачів Спільно з журналом «Вербум» пропонуємо читачам КМЦ фрагмент із есе американської авторки Фланнері О’Коннор «Католицькі романісти і їхні читачі», опублікованого у збірці «Таємниця і звичаї» («Mystery and Manners», 1957). У цьому тексті вона розмірковує про письменницьке покликання й додаткові обов'язки, які виникають в автора-католика. Новини дня
Схожі новини
Культура
