Побачив світ новий номер журналу «Verbum», у якому автори придивляються до різних людських відповідей на смерть, а супроводжують їх у цьому не тільки теологи й духовні особи, а й митці, філософи й письменники.
Щодо одного ми можемо бути певні: колись життя скінчиться і прийде смерть. Вона пробуджує в людях різні реакції – від бунту, нерозуміння та спроб приручення й аж до тихого примирення.Розпочинає номер стаття отця Войцеха Сурувки OP про два різновиди бунту проти смерті. Найвідоміший виразник першого – Іван Карамазов, який відкидає сотворений світ, позначений стражданням. Представники другого – герої «Чуми» Альбера Камю. Попри пережиті страждання, вони солідаризуються зі світом. Карамазов обирає самотність, герої Камю – солідарність.
Галина Глодзь, розмірковуючи про середньовічні практики доброї смерті, наголошує на їхній спільнотності. Умирати добре означає зібрати довкола себе близьких, сказати їм останні важливі слова та спокійно віддати душу в руки Господа. Віра в те, що смерть – це не кінець, тим більшою вагою наповнює примирення: з минущістю земного життя, з Богом і з людьми, яких покидає в цьому світі вмирущий.
На спільнотний вимір досвіду смерті звертає увагу й Галина Помилуйко. Габріель Марсель належав до мислителів, які ґрунтували свою філософію на стосунках «я – ти». Для діалогічного мислення смерть – це найрадикальніша спроба розірвати ці метафізичні стосунки. Авторка розповідає про підходи до цієї проблеми, які Марсель випрацював не тільки в особистому житті, а й у філософії.
Пропонуємо також два дуже особисті погляди на досвід смерті. Перший із них викладений у фрагментах книжки отця Яна Качковського, доктора теології, біоетика й засновника Пуцького хоспісу святого Отця Піо. Отець Ян не просто був поруч із підопічними хоспісу, а й сам хворів на гліому. Він помер 2016 року. У цьому випуску «Verbum» вміщені поради для кожного, хто помре, i для близьких хворого.
Другий особистий погляд на смерть – це спогади отця Войцеха Сурувки OP про польського різьбяра Антонія Жонсу.
Сакральне й профанне в творах англійських письменників-католиків У середині ХІХ століття у Великій Британії було скасовано антикатолицькі закони й розпочалося відродження Католицької Церкви. Завдяки звільненню від деяких обмежень і цензури англійська література на ціле століття – з 1860 до 1960 року – стала важливою частиною цього процесу.
Літургія й архітектура: про центр і світло нашої віри
Бентежна сила справжньої молитви
Вітражі. Коротка історія скляного мистецтва
Культура Інший різновид краси. Простір як об’єкт морального піклування Хороше місто створює простір для людської зустрічі, дозволяє пізнавати одне одного в нашому різноманітті. Його суб’єкт – мешканці. Тому Папа Франциск закликає містян більше залучатися в ухвалення постанов щодо своєї життєвої території. Вони мають відчувати, що місто їх єднає, пише Єва Бучек у тексті, перекладеному для журналу «Вербум». 










