Святий Лука жив у І столітті. Імовірно, був греком і походив з Антіохії – на той час столиці Сирії. У Посланні до колосян названий лікарем (4, 14).
Після зіслання Святого Духа християнство поширювалося, і невдовзі його центром стала саме Антіохія. Лука був серед тих, хто дослухався до Благої Звістки та прийняв хрещення – тобто він не знав Ісуса особисто, а став Його учнем пізніше. Був добрим і вірним товаришем апостола Павла, супроводжував його від другої місійної подорожі та єдиний не покинув Павла під час ув’язнення (2 Тим 4, 10-11).Традиційно Луку вважають автором третього канонічного Євангелія, яке він написав, «вивідавши про все докладно від початків» (Лк 1, 3), і книги Діянь апостолів. Можливо, саме перебуваючи біля ув’язненого Павла, він збирав матеріали через різні записи та спілкування з очевидцями, зокрема з Дівою Марією. У його Євангелії містяться унікальні розповіді про благовіщення, відвідини Єлизавети чи загубленого у 12 років Ісуса. Також саме в тексті Луки є фрагменти, які вказують на Боже милосердя: у центрі цього Євангелія – притчі про загублену вівцю, драхму та про милосердного отця.
Динаміка двох книг Луки – дорога Ісуса й учнів від Галілеї в Єрусалим (Євангеліє) і діяння Церкви від Єрусалима у Юдеї, Самарії й аж до краю землі (Діяння). Класична літературна грека його текстів вказує, що автор, імовірно, здобув освіту й у цій галузі. Уміння Луки творити яскраві образи породило перекази про те, що він був художником і що йому належить перша ікона Божої Матері. Справді, він більше за інших євангелістів говорить про Діву Марію, але пише радше словом, ніж фарбами.
Вважають, що Лука дожив до 84 років, однак про його смерть нічого не знаємо.
Із чотирьох істот, які символізують євангелістів, Луці належить бик, поруч із яким або у вигляді якого святого часто й зображають. Атрибути – книга, медичне приладдя, образ Божої Матері, сувій.
Покровитель лікарів, зокрема хірургів, художників, скульпторів, склярів, християнського мистецтва, нежонатих чоловіків.