Сповідання віри в Ісуса Христа не може обмежитися словами. Слово Папи Франциска під час недільної молитви «Ангел Господній» 16 вересня 2018 року

У сьогоднішньому євангельському читанні (див. Мк 8, 27-35) ще раз звучить питання, яке проходить через усе Євангеліє від Марка: хто такий Ісус? Але цього разу саме Ісус ставить його учням, поступово допомагаючи їм осягнути Свою ідентичність. Перш ніж спитати безпосередньо апостолів, Ісус хоче почути від них, що люди думають про Нього, – бо ж добре знає, що учні надзвичайно зважають на популярність Учителя! Тому Він запитує: «За кого люди Мене мають?» (в. 27). З’ясовується, що Ісуса вважають великим пророком. Але насправді Його не цікавлять судження й розмови народу. Він також не зацікавлений у тому, щоб учні відповідали на це запитання готовими формулами, цитуючи відомих біблійних персонажів, тому що віра, яка зводиться до формули, – це короткозора віра.

Господь хоче, аби Його учні – й учорашні, і сьогоднішні учні – встановили особисті стосунки з Ним і так вшанували Його як центр свого життя. Ось чому Він наполегливо закликає їх правдиво та щиросердно відкритися й відповісти на запитання: «А ви що кажете про Мене: хто Я?» (в. 29). Ісус і сьогодні звертається з таким прямим і сокровенним питанням до кожного з нас: «А ти що кажеш: хто Я? Ви що кажете: хто Я? Хто Я для тебе?» Кожен покликаний відповісти у глибині свого серця, просвітлений тим світлом, яке дає нам Отець, аби ми пізнали Його Сина Ісуса. І з нами може трапитися так, як і з Петром, який з ентузіазмом відповів: «Ти – Христос». Але коли Ісус ясно говорить нам те, що сказав Своїм учням – тобто що Його місія сповнюється не на широкому шляху до успіху, а на складній дорозі страждання Слуги, принижуваного, відкинутого й розіп’ятого, – то з нами може статися те саме, що з Петром: ми протестуватимемо й опиратимемось, бо це суперечить нашим очікуванням, мирським очікуванням. У ці моменти ми теж заслуговуємо на здоровий докір Ісуса: «Геть від Мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське» (в. 33).

Брати і сестри, сповідання віри в Ісуса Христа не може обмежитися самими словами, а вимагає засвідчити її щоденним вибором і конкретними вчинками, життям, позначеним Господньою любов’ю, видатним життям, життям, наповненим любов’ю до ближніх. Ісус каже нам, що, аби йти за Ним, аби бути Його учнем, треба зректися себе самого (див. в. 34), тобто зректися претензій самолюбної пихи й узяти на себе хрест. І потому Він проголошує фундаментальне правило для кожного. Що ж це за правило? «Хто хоче спасти свою душу, той її погубить». Часто в житті – з різних причин – ми збиваємося з правильної дороги, шукаємо щастя тільки в речах або в людях, до яких ставимося, як до речей. Але знаходимо його лише тоді, коли зустрічаємося зі справжньою любов’ю, яка дивує нас, яка нас змінює. Любов змінює все! І вона може змінити нас, кожного з нас. Свідчення цього – це приклад святих.

Нехай же Діва Марія, Яка жила вірою, коли йшла за Своїм Сином Ісусом, також допомагає нам ходити Її шляхами, щедро ділячись життям із Ним і з нашими братами.

[Після молитви]

Дорогі брати і сестри!

Учора я побував із Апостольським візитом у П’яцца Армеріна й Палермо, що на Сицилії, з нагоди 25-річчя з дня смерті блаженного Піно Пульїзі. Привітаймо оплесками дона Піно! Я щиро дякую світській і церковній владам і всім людям, які допомогли зорганізувати цю подорож. Дякую прекрасним пілотам літака й гелікоптера. Особливо я вдячний дорогим єпископам Розаріо Джізані й Коррадо Лорефіче за чудове душпастирське служіння. Дякую молодим людям, сім’ям і всім людям прекрасної сицилійської землі за теплу зустріч. Приклад і свідчення дона Пульїзі досі сяють для всіх нас і переконують, що добро сильніше за зло, любов сильніша за ненависть. Нехай Господь благословить вас, сицилійці, та вашу землю! Оплески для сицилійців!

Дорогі брати і сестри, вітаю всіх вас, римлян і паломників із різних країн: сім’ї, парафіяльні групи, спільноти. Вітаю учасників асамблеї «Місія молоді» Папських місійних спільнот і заохочую їх бути свідками милосердної любові Ісуса. Вітаю студентів, які вивчають латинську мову, і їхніх викладачів із коледжу «Корделіус» в Амерсфорті: Valete dilectissimi! Вітаю миропомазаних із Марсани (Віченца) та швейцарських музикантів із Орон-ла-Віля. Я також бачу прекрасну групу з Нікарагуа. Сердечно вітаю вас!

Сьогодні, через два дні після свята Воздвиження Хреста, мені спало на думку подарувати всім вам, присутнім тут, на площі, розп’яття. Ось воно [показує]. Розп’яття – це знак любові Бога, Який в Ісусі обдарував нас життям. Прошу вас прийняти цей подарунок і внести його до ваших домівок, до кімнат ваших дітей або ваших дідусів і бабусь... до будь-якої кімнати, але щоб його було видно у домі. Це не декорація, а релігійний знак для споглядання й молитви. Споглядаючи Ісуса розіп’ятого, ми дивимося на наше спасіння. Вам нічого за це не доведеться платити. Якщо хтось скаже, що треба щось сплатити, не вірте. Геть нічого! Це подарунок від Римського Папи. Я вдячний сестрам, нужденним і біженцям, які зараз роздадуть цей подарунок – маленький, але коштовний. Віра завжди приходить від маленьких, від скромних.

Я бажаю всім доброї неділі. Будь ласка, не забувайте молитися за мене. Смачного обіду й до побачення!


Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
16 вересня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va