Свята Мати Церква навчає, що Євхаристія – це джерело й вершина всього християнського життя (пор. Lumen gentium, 11), стислий зміст і підсумок нашої віри (ККЦ, 1327). Щоб насправді гідно брати участь у Таїнстві Євхаристії, потрібно розуміти, що відбувається під час Меси. Саме це й обговорювали учасники домініканського душпастирства в Інституті святого Томи Аквінського 19 травня. Отець Віктор Комарницький ОР розповів про зв’язок єврейського святкування Пасхи з жертвою Христа, а отець Ігор Гнюс ОР спинився на значенні порядку й жестів у Літургії.
Єврейське свято Седер Песах – вечеря, якою розпочинається кількаденне святкування Песаху – сформувалося поетапно. Перше споживання пасхи було не святом, а втечею ізраїльського народу з Єгипту. Друге святкування відбулося при вході в обіцяну землю, але лише після того як Ісус Навин обрізав люд. Третє пов’язане зі встановленням єдиного місця поклоніння та принесення жертви – Єрусалимського Храму. Відтак вибраний народ за царя Йосії починає святкувати Пасху щороку, і це святкування набуває різних форм.За часів земного життя Ісуса свято мало два виміри: спочатку публічний, коли священник заколював жертовне ягня, а далі приватний – споживання в родині жертви, кров якої виливали на вівтар. Христос перевертає цей обряд, коли під час Тайної Вечері вказує на досконалу жертву: «Беріть і їжте, це є Тіло Моє... Беріть і пийте, це – Кров Моя», – і лише після цього публічно приносить Себе на вівтарі хреста. Колись кров ягняти на одвірках уберегла людей від смерті; кров пасхальної жертви ж очищувала й освячувала народ, бо людина обмінювала життя тварини на своє, хоча гріхами й заслужила смерті. Тепер «кров Христа, – який Духом вічним приніс Себе Самого Богові непорочним» (Євр 9, 14) оберігає, очищує, освячує й дає життя. Теологічне наповнення Євангелія від Йоана вказує на істинну жертву, яка відбулася поза Храмом: Ісус помер на хресті в той самий час, коли у Храмі жертвували ягнят.
Жертва Христа не повторюється знов, бо Він, «принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога» (Євр 10, 12). Але кожна Меса – це оприсутнення пасхальних подій. Споживання Тіла та Крові Христа з’єднує людину з Богом, подателем життя, і робить її живим храмом Бога (пор. 1 Кор 3, 16-17). Тож участь у Євхаристійній жертві вимагає гідної постави, відповідного вбрання й зосередженості на спасенній події, яка здійснюється на вівтарі. Спільні жести й відповіді вірних виражають віру та єдність між ними.
У Римсько-Католицькій Церкві маємо чудову можливість щодня приступати до Причастя. Проте, щоб участь у Месі не стала для нас чимось буденним і звичайним, необхідно постійно дбати про святе прагнення Бога. Іспитом доброго перебування на Літургії стає наше життя.
Запрошуємо на наступну зустріч домініканського душпастирства – як завжди, в Інституті святого Томи Аквінського в Києві. 26 травня обговорюватимемо тему «Шляхом святого Якова. Про паломництво в Європі».
Юлія Бойко
За темою:
Домініканське душпастирство в Києві: містика Ордену Проповідників
Домініканська школа віри в Харкові: Богородиця і шлях до неба
Домініканське душпастирство в Києві: навіщо людині Церква?
«Час, коли діє Святий Дух» – молодіжне чування у Хмельницькому Усю ніч з молитвою і в Божій присутності – з 19 на 20 травня, на свято Зішестя Святого Духа, у храмі Христа-Царя Всесвіту в Хмельницького відбулося нічне чування «Ніч дії Святого Духа». Усі присутні молилися про дари Святого Духа, мир і спокій у нашій країні й у світі.
650-ліття парафії в Судовій Вишні на Львівщині
Освячення дзвону та хреста в Підполоззі на Закарпатті
9-та річниця освячення храму Воздвиження Всечесного Хреста в ОлевськуНовини дня
Схожі новини
