Домініканське душпастирство в Києві: сором’язливість на захисті любові

Мабуть, кожному знайоме почуття зніяковілості, яке змушує червоніти, відводити очі, а згодом згадувати ситуацію з усмішкою. Але якщо зазирнути глибше, то сором – справа не лише «незручної» ситуації. Його корені – в остраху, аби щось таємне, хоча й не обов’язково прикре, не стало явним.

Можна відрізнити позитивний і негативний сором. Останній пов’язаний із поганими вчинками – з гріхом. Натомість у першому випадку головним джерелом стає природа людини. Тут важливі й тілесність, бо сором’язливість стосується частин тіла, пов’язаних із сексуальністю, і духовний вимір, бо внутрішній світ людини досконало розуміє лише Бог, а оточення буває занадто необережним.

Людину сотворив Бог, тож усе, чим вона є, належить Йому. Та ми можемо добровільно віддати себе іншій особі в любові. Тому варто пам’ятати, що сором – це не втеча від любові; у певному сенсі він відкриває правдиву любов, захищаючи від невластивого використання сексуальності й формуючи напрям моральності людини. Звісно, в подружжі, де двоє стають одним, пара мусить перейти через бар’єр взаємної соромливості – так чоловік і дружина ховаються від світу, щоб належати одне одному.

Зовсім інакше було з Адамом і Євою, які не соромилися одне одного чи Бога до гріха. Одначе після гріхопадіння людина прикривається вбранням, аби захистити себе й не зваблювати осіб, які поруч. У такому ключі можна зрозуміти слова Ісуса: «Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море» (Мк 9, 42). Крім того, одяг має бути відповідний до місця й часу: наприклад, у сакральний простір храму налужить заходити у вбранні, гідному зустрічі з Царем Всесвіту.

На запитання про те, що таке любов, досконало відповів Син Божий, показавши приклад для кожного. Останні дні Великого Посту – час для особливої згадки про таємницю цієї любові. Тому завершальна зустріч циклу буде присвячена переглядові фільму Мела Ґібсона «Страсті Христові». Запрошуємо разом пережити цей час.

Юлія Бойко

За темою:
Домініканське душпастирство в Києві: тілесне пожадання й чутливість до особи
Домініканське душпастирство в Києві: значення чистоти
Домініканське душпастирство в Києві: не коритися емоціям, а керувати ними