Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Хрестильне джерело – це місце, де Пасху відзначають разом із Христом. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 9 травня 2018 року
10:15 Понеділок 0 76
14-05-2018, 10:15

Хрестильне джерело – це місце, де Пасху відзначають разом із Христом. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 9 травня 2018 року

Християнське життя – І: Таїнство Хрещення – V. Відродження
Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Розмова про Таїнство Хрещення змушує нас сьогодні згадати про святе занурення, яке разом із закликом до Святої Трійці становить суттєвий обряд власне «хрещення», тобто занурення в Пасхальне Таїнство Христа (пор. ККЦ, 1239). Сенс цього жесту пояснює святий Павло, коли звертається до християн у Римі, спочатку питаючи їх: «Чи ж ви не знаєте, що всі ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть Його хрестилися?» – а тоді відповідаючи: «Ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6, 3-4). Хрещення відкриває нам двері до життя воскресіння, а не до мирського життя. Життя у злагоді з Ісусом.

Хрестильне джерело – це місце, де Пасху відзначають разом із Христом! Поховано стару людину та її звабливі пристрасті (пор. Еф 4, 22), аби відродилося нове створіння; справді, старе минуло – настало нове (пор. 2 Кор 5, 17). У повчаннях, приписаних святому Кирилові Єрусалимському, новоохрещеним пояснено, що сталося з ними у воді хрещення. Святий Кирило говорить дуже гарно: «В одну мить ви померли й народилися, а одна й та сама цілюща хвиля стала для вас і могилою, і матір’ю» (п. 20, Mystagogica 2, 4-6: PG 33, 1079–1082). Відродження нової людини вимагає, аби особа, зламана гріхом, спочатку розсипалася на порох. Образ джерела як могили й материнської утроби насправді дуже сильно виражає все, сховане за простими жестами хрещення. Хочу процитувати напис, уміщений на давньоримському баптистерії на Латерані, який із латинської – цю фразу приписують Сикстові III – можна перекласти так: «Мати Церква в дівоцтві народжує з води дітей, зачатих подихом Бога. Усі, відроджені від цього джерела, надійтеся на Царство Небесне». Як це прекрасно: Церква дає нам народитися, Церква стає лоном і нашою матір’ю через хрещення.

Якщо наші батьки дали нам життя земне, то Церква відродила нас до вічного життя у хрещенні. Ми стали синами в Його Сині Ісусі (пор. Рим 8, 15, Гал 4, 5-7). Крім того, у кожному з нас, відродженому водою і Святим Духом, лунає з безмежною любов’ю голос Небесного Отця, Який каже: «Це Син мій любий» (Мт 3, 17). Цей отцівський голос, непомітний для вуха, але добре чутний у серцях тих, хто вірує, супроводжує нас протягом усього життя, ніколи не покидаючи. Протягом усього життя Отець каже нам: «Ти мій любий син, ти моя люба дочка». Бог як Отець дуже любить нас і не залишає на самоті. І так – від моменту хрещення. Тож будьмо навіки відродженими дітьми Божими! Хрещення не можна повторити, бо воно витискає на душі незгладимий духовний знак: «Цей знак не стирається жодним гріхом, навіть якщо гріх перешкоджає хрещенню приносити плоди спасіння» (ККЦ, 1272). Знаку хрещення ми ніколи не втрачаємо! «Отче, а якщо людина стає лиходієм, найвідомішим із тих, хто вбиває людей, хто чинить несправедливість, це значить, що знак втрачено?» Ні. Це ганьба для Божої дитини – чинити так, але знак не стирається. І дитя Боже залишається дитям Божим, яке йде проти Бога, але Бог ніколи не відрікається від Своїх дітей. Ви зрозуміли цю останню фразу? Бог ніколи не відрікається від Своїх дітей. Повторімо це всі разом? «Бог ніколи не відрікається від Своїх дітей». Трохи голосніше, бо чи я глухий, чи не можу розібрати: «Бог ніколи не відрікається від Своїх дітей» [повторюють голосніше]. Ось тепер добре.

Утілені у Христа через хрещення, охрещені спів-формуються з Ним, «первородним між багатьма братами» (Рим 8, 29). Завдяки дії Святого Духа хрещення обмиває, освячує, виправдовує, щоб у Христі сформувати багатьох в одне тіло (пор. 1 Кор 6, 11; 12, 13). Це виражено в помазанні єлеєм, знаком «царського священства охрещеного і допуску його до спільноти люду Божого» (Обряд Хрещення дітей, Вступ, п. 18, 3). Тому священик помазує святою олією голову кожного охрещеного, коли проголосить слова, які тлумачать сенс цього жесту: «Сам Бог помазує вас олією спасіння, аби, долучившись до Христа, священика, царя й пророка, завжди були членами Його Тіла для вічного життя» (там само, п. 71).

Брати і сестри, у цьому – все християнське покликання: жити у Христі як єдина свята Церква, долучаючись до самовідданого сповнення у цьому світі однієї місії, плоди якої триватимуть вічно. Натхнений одним Духом, увесь люд Божий бере участь в обов’язках Ісуса Христа, «Священика, Царя й Пророка», і несе відповідальність за місії та служіння, які з цього походять (пор. ККЦ 783–786). Що означає стати учасником священицького, царського та пророчого служіння Христа? Це означає стати жертвою, приємною Богові (пор. Рим 12, 1), надаючи свідчення через життя у вірі й милосердній любові (пор. Lumen Gentium, 12), присвятивши його служінню іншим, наслідуючи приклад Господа Ісуса (Мт 20, 25-28; Йн 13, 13-17). Дякую.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
9 травня 2018

Переклад КМЦ за vatican.va

За темою:
Про що нагадує нам кропильниця біля входу в храм?
Хрещення дає нам силу для щоденної боротьби. Слово Папи на загальній аудієнції 25 квітня 2018 року
Хрест – це знак, який показує, хто ми такі. Слово Папи на загальній аудієнції 18 квітня 2018 року

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий