13 січня 2018 року в Інституті духовних наук святого Томи Аквінського після святкової перерви відновилися зустрічі домініканського душпастирства. Цього вечора учасники разом із отцем Ігорем Гнюсом ОР повернулися до циклу дискусій про любов, заторкнувши непросту тему – любов без взаємності.
На попередніх зустрічах ішлося про кроки формування любові між чоловіком і жінкою як взаємної дії. Дорога між одним «я» та другим проходить через вільну волю, виражаючись у спільному «ми». Отже, якщо справжня любов – це не просто емоція, а щось більше і глибше, яке об’єднує, творить спілкування, то вона передбачає дві особи, а відтак взаємність. У такому міжособовому спілкуванні не може бути місця для вигоди чи задоволення власного егоїзму, інакше б ці стосунки тривали лише доти, доки з них був би зиск.Будувати стосунки через пошану й пошук добра для іншої особи треба відкрито і щиро – зокрема й перед собою. Варто постійно перевіряти своє серце, ставити собі питання і давати правдиву відповідь. Кароль Войтила вважає любов без взаємності ілюзією, якої не можна назвати правдивою любов’ю. У цьому випадку необхідно відступити від своєї впертості й егоїзму та постійно шукати правди. Коли людина не отримує взаємності, але не переосмислює своїх переконань, її почуття деформуються. Бажання добра може перетворитися на агресію чи відчай, тому необхідно дати іншій особі простір для вираження свобідної волі.
Для розпізнання істинності стосунків потрібен час і тверезий погляд. Важливих виборів щодо майбутнього не можна робити похапцем. Складно стояти в правді, коли всім серцем прагнеш вірити в чудову казку. Складно розпізнавати події, коли стаєш їх частиною. Тому дуже важлива порада друга чи духовного керівника. Погляд збоку може допомогти, але людина вирішує сама – і сама несе за це відповідальність.
Юлія Бойко
За темою:
Домініканське душпастирство в Києві: доброта в любові
Домініканське душпастирство в Києві: розмова про пожадання
Домініканське душпастирство в Києві: симпатія – початок любові