Домініканське душпастирство в Києві: свідомий вибір зрілої любові

Учасники цих душпастирських зустрічей у розмовах про любов мають за провідника не лише отця Ігоря, а й Кароля Войтилу та його працю «Любов і відповідальність». Звісно, теорія відрізняється від життєвих ситуацій, проте, як каже апостол Павло, треба перемінюватися оновленням розуму (пор. Рим 12, 2).

Кожна постанова має бути зумовлена свідомим вибором і підтвердити себе в конкретних діях. А щоб тривати в ній, необхідно постійно її вибирати, з дня на день наново казати «так» зробленому вибору, не зважаючи на випробування. Так особа виявляє зрілу віру, зріле сприйняття реальності й поступ на шляху покликання. Основа для цього, зокрема і для зрілої любові, – це істина і воля. Вони надають стосункам змісту й допомагають людині усвідомити, що вона – дав для іншої особи. Істина впливає на людину, перемінюючи її, а вільна воля робить сталою в постановах. Тому в любові не може бути примусу: вона прагне вільного вибору, зрештою, як і сама людина гідна обрати за своїм уподобанням.

Любов поєднує два виміри: внутрішній стан особи й міжлюдські стосунки. Тому необхідно не лише розвивати зовнішні взаємини, а й дбати про те, щоб єднання відбувалося на рівні внутрішнього, духовного життя. Набагато легше це зробити тим, для кого Христос став наріжним каменем, на Якому все будується. Побожна людина усвідомлює, хто вона, звідки й куди прямує. Дотримання Божих заповідей і практикування постів допомагають тренувати волю, панувати над собою – а отже, любити по-справжньому.

Але, звісно, в любові важливо не лише вирішити. Любов поєднує емоції й тілесність, правду і волю, їй притаманна приємність, а добрі взаємини додають сил до боротьби. У зрілій любові має бути відповідність у всьому – особливо у ситуаціях випробування. Треба зважати на цю умову заради спільного добра. Бо любов поєднує в собі все, разом із покликанням людини й історією життя, вона не прагне нічого руйнувати, а поважає те, що цінне для особи.

Любов – це щось конкретне й неповторне. Вона не применшує закоханості, бо емоції допомагають інтенсивніше переживати свідомий вибір. Ті, хто любить, отримують чудовий досвід, і добре зроблять, коли будуть дбати про свої стосунки. Нехай цей Божий дар буде їм допомогою в дорозі до святості.

Юлія Бойко

За темою:
Домініканське душпастирство в Києві: справа тілесності
Домініканське душпастирство в Києві: дарування себе в любові наречених
Домініканське душпастирство в Києві: що робити з невзаємною любов’ю?