Для багатьох християн Святий Дух залишається Великим Незнайомцем, а тому й «неприсутнім» у побожності та в особистій молитві. Але ж кожне наше приватне чи публічне, не кажучи вже про літургійне, звернення до Бога відбувається в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.
У Євхаристійній молитві ми двічі чуємо особливі заклики, якими Церква благає Бога Отця зіслати міць Святого Духа: спершу для того, аби принесені дари стали Тілом і Кров’ю Христа, а по-друге – щоб вони допомогли спасінню тих, хто їх споживатиме.Перший із цих закликів лунає перед консекрацією. Це звернення до Бога Отця, щоб зіслав на дари хліба й вина міць Святого Духа. Адже саме Він є Тим, Хто спроможний освятити й перемінити ці дари, щоб вони стали для нас духовною їжею. Освячення дарів – не справа людини, хоча саме людина – священик – промовляє цю благальну молитву. Служитель тут тільки обов’язкове знаряддя, посередник люду, який молиться. Консекрацію – пересуществлення – перемінення дарів – здійснює Бог силою Святого Духа. Саме ця Особа Пресвятої Трійці виконує специфічну роль уділення святості як людям, так і предметам. Це підтверджує, наприклад, сцена Благовіщення, коли Пресвята Діва Марія довідалася, що то саме завдяки діянню Святого Духа від Неї народиться Христос, Бог-Людина, тобто Втілений Бог.
Благаючи Святого Духа про консекрацію дарів (наприклад, «освяти ці дари пролиттям Твого Духа»), священик простягає долоні над патеною й келихом. Цей давній і традиційний жест покладення рук завжди супроводжує сакраментальні обряди, у яких Церква просить про дари Святого Духа – наприклад, для тих, хто має прийняти Таїнство Хрещення, Миропомазання або Священства.
Вдруге заклик до Святого Духа лунає незадовго до молитви «Отче наш». Цього разу зміст молитви стосується усіх, хто незабаром споживатиме Тіло і Кров Господні. Тут ідеться про те, щоб вірні були гідні прийняти святе Причастя. Заклик служителя до Святого Духа – це благання, щоб учасники літургійного зібрання «були одно», становили спільноту. Бо ж немає єдності – причастя – з Богом без єдності – причетності, сопричастя – між нами. Замало просто бути разом. Треба також мати щось спільне! Про цю спільність духа просять усі Євхаристійні молитви. Наприклад, друга: «Смиренно благаємо Тебе, щоб Святий Дух з’єднав нас усіх, причасників Тіла і Крові Христа», – або третя: «Щоб ми, поживлені Тілом і Кров’ю Твого Сина і наповнені Його Святим Духом, стали одним тілом і однією душею в Христі».
Ці прекрасні прохання Меси про дух єдності можна зміцнити й поза Літургією, взявши за звичай молитися про різноманітні дари Святого Духа.
Джерело – «Літургійні передмесальні катехези»
За темою:
Віра живиться слуханням – і провадить до таїнства. Слово Папи на загальній аудієнції 14 лютого 2018 року
Близькість – це ключ до милосердя і ключ до правди. Проповідь Папи Франциска під час Меси освячення мира у Великий Четвер
Чинити те, що чинив Христос, – це християнська святість. Слово Папи на загальній аудієнції 4 квітня 2018 року
Через хрещення стаємо синами в Сині – коментар отця Романа Лаби
Катехетика Коли чудо справжнє? Чудо як Божий знак спонукає до осмислення трьох важливих елементів. У його структуру, по-перше, вписаний емпіричний досвід людини, який має незвичайний, винятковий характер. Другий елемент – це сам зміст чуда, тобто те, щоб Бог захотів людині об’явити; цей аспект завжди надприродний. Нарешті, третє – це нерозривний зв’язок між незвичайністю й надприродною дією Бога.Новини дня
- Останні
- Головні
- Популярні
Схожі новини
