Сьогодні розпочинається Літургія Пасхального Тридення, найвище свято Церкви.
Це непростий час, пов’язаний із очікуванням, мовчанням, постом, безліччю подій і процесій, стоянь і вклякань. Аби гідно поставитися до всіх його подій, ми потребуємо пильності й віри. Усе це вимагає від нас «не заснути» – чувати.Коли я кажу «не заснути», то маю на увазі, що необхідно зосередити увагу на величезному значенні цього свята. Його багатство містить Христа, Який умирає за нас, і Його суворі та прозорі слова. Але сьогодні відбувається те, що Він робив напередодні Своїх страждань. Усе починається з Тайної Вечері.
Цього дня – сьогодні – Христос подав нам Своє Тіло і Кров. Сьогодні ввечері, як і протягом цілого року, ми можемо причаститися Його. Саме цього потребуємо, щоб не спати. Хліб життя – це ще й Хліб пробудження і Хліб сенсу. Сам Ісус, Якого ми отримуємо, – це одкровення любові Отця до нас.
Це великий виклик: спрямувати погляди понад хмари, аби трохи уважніше придивитися до таємниці любові, яку нині вшановуємо. Ми легко втомлюємося і втрачаємо терпець від цих Мес, цього посту, цих очікувань. Саме це й означає, що ми «заснули».
Проте Христос витягає нас із дрімоти, у якій наше сумління затуманилося від упертої глухоти. Він розбурхує нас, вихоплює з солодких снів, де ми – царі й королі. «Прокинься, сонько!» – кличе Він, бо знає, що пропонує, і не хоче, щоб ми пропустили це, бо заспані.
Щодня і щогодини цей заклик з нами, він бринить у наших вухах, хоча ми й не дослухаємося. Це Святе Тридення, це триденна Літургія, це час, коли передусім треба прокидатися, випрямляти коліна й широко розплющувати очі. Просіть Ісуса у Святому Таїнстві Причастя, щоб побачити сенс таємниці, аби кожен із нас міг чувати, а не спати.
Він знає, що ми не здатні на це самотужки. Попросімо Його, і він розбудить нас.
Бр. Ісая Бейтер ОР, «Dominiсana»
За темою:
Папа: Богослужіння Пасхального Тридення – це переживання суті нашої віри
Дві зради: Велика Середа
Будні Великого Тижня: Великий Вівторок
СВ. АЛЬФОНСА МАРІЇ ЛІГУОРІ, ЄПИСКОПА І ВЧИТЕЛЯ ЦЕРКВИ (біл) Обов’язковий спомин
Св. Альфонс народився в Марінеллі біля Неаполя у 1696 році. В 16 років став доктором права і розпочав кар’єру адвоката. Зрозумівши небезпеку цієї професії, він залишив її та присвятив себе служінню Богові. Будучи священиком, помітив релігійну байдужість людей і заснував з метою проголошення народних місій конгрегацію Редемптористів. Написав монументальне моральне богослов’я та багато праць, присвячених аскетизму. Протягом 13 років був, за наказом Папи, єпископом Сант-Агата-дей-Готі (Беневенто, Італія). Отримавши звільнення з цієї посади, повернувся до конгрегації і до кінця життя був прикладом ревності. Помер дев’яносторічним старцем у 1787 році.
Св. Володимир Великий, син князя Святослава, з 980 року князь київський. Прийняв Хрещення у 988 році і охрестив всі племена свого князівства, за що його названо “Хрестителем Русі”, а східна традиція називає його також рівноапостольним. Св. Володимир помер у 1015 році.