У час Страстей Ісуса зрадили двоє апостолів, Його учнів – Юда і Петро. І лише перед іменем одного з них нині є титул «святий».
Чому Юда зрадив Христа? Це не був спонтанний вибір, він мав глибші передумови. Юда обманював бідних, висміював подаровану Марією запашну олію; він звертався до єврейської влади, намагаючись набити ціну своїй зраді. І тільки після цього так сталося, що «ввійшов до нього сатана» (Йн 13, 27).Усе це відбулося за ініціативою Юди, так він закладав основи для зради – задовго до неї. Коли Христос указав на цю зраду через кусень хліба, Юда спитав: «Напевно, це не я?» – й отримав відповідь: «Ти сказав». Юда сам зробив цей вибір; він довго працював над цим вибором. Так сказав Юда, а не Ісус.
А як щодо іншої зради, як щодо Петра? Він згрішив, тричі виявивши слабкість і боязливість. Його благі наміри, висловлені на Тайній Вечері, нівелювало потрійне зречення. Як і Юда, він став зрадником. Але, на відміну від Юди, Петро не закладав підвалин для невірності; це був лише первородний гріх і людська слабкість. Петро згрішив за власною ініціативою, але ця дія була спонтанна й незапланована.
Схоже, зрада Христа – це не поодинокий випадок: «Всі бо згрішили і позбавлені слави Божої» (Рим 3,23). Але деякі люди каються й повертаються до духовного життя, а інші залишаються в темряві смерті. Відмінність між Петром та Юдою – це різниця в їхніх серцях, схильних робити добро чи зло; цю схильність апостоли довго плекали своїми вчинками.
Коли ми грішимо, то який наш фундамент – гріх чи покаяння? Сьогодні, у Велику Середу, розпочинається те, що завершиться стражданнями Великої П’ятниці й величчю Великодня. Ми знаємо, що будуть героїзм і трагедія, страх і покута, що десь там, у найпотаємніших куточках людської душі, закладатимуться фундаменти майбутнього життя. Це драма, в якій ми не глядачі, а учасники. Ось тепер і запитай себе: ти наслідуєш Юду чи Петра? Який фундамент ти закладеш у своєму серці?
Бр. Гіацинт Грубб ОР, «Dominicana»
За темою:
Будні Великого Тижня: Великий Вівторок
Порох і пил: хто зна?
Ми слухаємо Євангеліє – і маємо відповісти своїм життям. Папська катехиза за 7 лютого 2018 року
Літургія на кожен день, 3 листопада, субота (зел) Субота ХХХ звичайного тижняХто хоче зайняти останнє місце? Важко знайти таку людину, бо ціле життя підпорядковане одній меті – бути першим і найкращим, якнайкраще реалізувати себе. Проте є таки Хтось, Хто зайняв найостанніше місце – Ісус Христос. Він не намагався показати, що Він є кращим від інших, але Він смиренно зайняв останнє місце – на хресті, між розбійниками. Тому і Бог вивищив Ісуса настільки, що більш відомого Імені немає у світі. Той, хто слідує за Ним, навчиться від Ісуса як займати своє місце, тобто останнє і так реалізувати себе.
Або: (біл) довільний спомин св. МАРТИНА ДЕ ПОРРЕС, монаха
Мартин де Поррес народився близько 9 грудня 1579 року в Лімі (Перу). Після здобуття медичної освіти працював фельдшером. Вступив до ордену Домініканців. Усе своє життя опікувався хворими; його терпеливість, лагідність, доброта не мали меж. Особливою турботою він оточував бідних і покинутих, швидко ставши легендарною постаттю. Йому приписували дар зцілення. Суворо постився і багато часу, особливо вночі, проводив у молитві. Дуже шанував Пресвяту Євхаристію. Помер 3 листопада 1639 року.
Спільні Меси: про ченців (стор. 121)
Або: (біл) Перша субота місяця
Меса про Непорочне Серце ПДМ (стор. 117)
Літургія на кожен день, 1 листопада, четвер
Літургія на кожен день, 31 жовтня, середа
Літургія на кожен день, 2 листопада, п'ятниця
Літургійний зошит Літургія на кожен день, 30 жовтня, вівторок (зел) Вівторок XXХ звичайного тижняІсус не залишив нам визначення Небесного Царства. Залишив нам багато притч та образів, які нам наближають те, чим є Небесне Царство. Але всіх цих притч та образів недостатньо для повного розуміння, саме тому потребуємо нових і нових притч. Нехай це бажання Ісуса повніше наблизити розуміння Небесного Царства буде для нас прикладом та підбадьоренням, щоб ми кожну мить нашого життя об’являли Божу присутність та розуміли, куди нас веде Святий Дух.
Схожі новини
