Хресна Дорога за візією Катерини Еммеріх

Перше стояння: Ісуса видано на смерть

Найвищий Суддя стоїть перед людським судом. Що ж це за страшна помилка?

Понтій Пилат видав Ісуса на бичування. Його прив’язали до стовпа, і двоє вояків шмагали святе тіло. Господь же молився за своїх катів, звиваючись від болю у цих страшних тортурах.

Римляни били Ісуса ремінням із металевими кульками на кінцях. Вони розшарпували тіло Господа, а кров бризкала аж на руки катів. Ісус тремтів, стогнав і молився... Через деякий час виконавці вироку змінилися. Їхній жорстокий запал не мав меж. Вони прив’язали Ісуса спиною до стовпа, бо умлівав. Тепер почалося страшне видовище. Один із катів бив Христа в обличчя, а другий – по всьому Тілу. Ісус був суцільною кривавою раною, дивився на тих, хто завдавав Йому тортур, ніби благаючи жалю.

Коли все скінчилося, Господь упав у калюжу Своєї крові. Коли Його забрали, Мати Божа прийшли на те місце й полотном збирала святу кров свого Сина.

Пилат піддався тиску й видав вирок смерті.

Господь Ісус: «Слухай, а Я до тебе промовлятиму. Чи хочеш бути Моїм вірним другом? Я віддав Себе в руки людей, які вчинили зі Мною те, що хотіли. Я зробив це з любові. Тепер віддаю Себе в Євхаристії, і знову люди поводяться зі Мною, як хочуть. Я роблю це з любові аж до кінця, аж до кінця часів. Ви маєте вільний вибір: прийняти Мене або ні.

Я стою і чекаю вашої постанови. Часом люди не хочуть навіть, щоб Я чекав. Засуджують Мене на смерть. Чи знаєш, що це означає? А ви будете суджені з любові».

Друге стояння: Ісус бере хрест на Свої плечі

Дали хрест і вигнали з міста, щоб із Ним покінчити.

Після оголошення вироку з Ісуса здерли червоний плащ, у який Його зодягнули на посміховисько вояки. Через це присохлі рани знову почали кривавити. Ісус увесь тремтів, хотів одягнутися в туніку, яку виткала Його Мати, але перешкоджав терновий вінець. Тож його здерли, знову розшарпуючи рани. Кров залила обличчя Господа.

Коли Ісуса вивели на середину подвір’я, раби принесли хрест і кинули Йому під ноги. Ісус став перед ним на коліна, обійняв його руками, тричі поцілував і тихо подякував Небесному Отцю за відкуплення людського роду, яке так розпочиналося.

Господь Ісус: «Я беру на Себе твої гріхи. Я Той, Хто любить найбільше. Помічай Мене у ближніх. Чи Моє світло провадить тебе в дорозі? Так багато людей докладають усіх зусиль, щоби звільнитися від Мене, шукають причин, аби приписати випадкові те добро, яке Я їм посилаю.

Приймай свій хрест на щодень, як Я – з великою любов’ю. Дійди поволі до того, щоб полюбити страждання, бо саме воно наближує тебе до Мене».

Третє стояння: Ісус падає під тягарем хреста

Господь шукає мене.

Ісус був виснажений втратою крові і голодом, бо нічого не їв від Останньої вечері. Підпираючи правою рукою хрест, лівою намагався підносити довгу туніку, яка заважала Йому йти. Навколо чути було лише прокляття, та Ісус молився, пробачаючи. Деякі мешканці Єрусалима, раби й діти кидали в Нього болотом і камінням.

Потрібно було по каменях перейти через калюжу, але Ісус не мав сили її переступити й упав, а хрест зсунувся на землю. Запанувало сум’яття. Римляни почали бити Ісуса, щоб змусити Його встати. Побачивши це, фарисеї крикнули, що треба Його підвести, щоб не помер у їхніх руках.

Господь Ісус: «Є численні можливості поступу, навіть у падінні. Клич Мене, коли впадеш. Вір у Мою любов. Чи ж Я не схопив Петра, коли він тонув у хвилях? Якби ви знали, як Я прагну, щоб ви приходили до Мене з простотою й сердечністю. Мені потрібні всі душі, які є на землі. Мені була потрібна твоя поява на світ і потрібне твоє серце, щоб любило Мене».

Четверте стояння: Ісус зустрічає Свою Матір

Мати Божа, почувши смертний вирок, виданий на Її Сина, вийшла з форуму і постановила ще раз побачити Ісуса. За допомогою Йоана Вона дісталася на вулицю, якою вели засуджених. Смертельно бліда, з червоними від сліз очима, Марія прислухалася до гомону. Коли побачила людей, які несли знаряддя тортур, то затремтіла і з Її вуст вирвався стогін. А солдати сипали прокляттями й показували їй цвяхи.

Ісус співчутливо поглянув на Матір, та, спіткнувшись, упав. Мати бачила лише Ісуса, зневаженого і скатованого, підбігла, впала на коліна й обійняла Його: «Сину мій!»

Господь Ісус: «Мамо Моя! Ти скрізь, де була, залишила промовистий слід святості. Любов не допускає розлуки. Я шукаю жертви, яка хотіла би приєднатися до Моєї.
Людино, чи ти Мене любиш? Чи любиш Мене більше, ніж усі інші?

Наберіться відваги до страждань. Моя любов до вас безмірна, але з якою ж особливою любов’ю Я дивлюся на тих, хто страждає. Мій погляд ще дбайливіший, ніж погляд матері. Чи то не Я створив материнське серце?»

П’яте стояння: Симон із Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

Симоне, Я так чекав на тебе.

Фарисеї боялися, щоб Ісус не вмер ще дорогою, тож наказали знайти когось, щоб допоміг Йому нести хрест. Симон, який ішов поблизу з дітьми, мимохіть потрапив у натовп, з якого не міг вибратися. Солдати примусили його допомогти Ісусові. Христос зі сльозами на очах і невимовною скорботою глянув на Симона. Киринеянин був сильним чоловіком, крокував поруч з Ісусом, завдяки чому тягар хреста став легшим. Невдовзі Симон відчув, що якесь дивне зворушення проймає його душу.

Господь Ісус: «Я шукаю вашої прихильності, вираженої у вчинках. Подумай про це, щоб дійти до прийняття упокорень. Я так мало вимагаю, так легко можна Мене задовільнити. Поєднуй свої вчинки з Моїми. Коли будеш у єдності зі Мною, твоя сила буде надлюдська. Покажи своїм життям, що на землі не відпочивають. Разом ми вже пройшли роки і ще зробимо багато прекрасних речей. Через тебе Я звертаюся до душ, щоб їх зміцнити й заохотити наблизитися до Мене.

Ніщо не спалахне без дотику. Душі запалюються одна від одної, як свічка від свічки. Відтепер живи думкою, що твій найкращий Приятель завжди з тобою, і твоя сила буде примножена десятикратно».

Шосте стояння: Вероніка витирає Ісусове обличчя

На одній вулиці стояв гарний дім. Звідти вибігла жінка, тримаючи за руку дівчинку. Вона приготувала вино, щоб підживити Ісуса на Його дорозі. Тримаючи хустку на плечі, Вероніка протиснулася крізь натовп і припала до ніг Христа. Він витер хусткою Своє обличчя й зі вдячністю віддав її Вероніці. Тоді підійшла дівчинка, простягаючи посудину з вином, але солдати відштовхнули її, не дозволивши Христові втамувати спрагу.

Коли Вероніка вдома розгорнула хустку, то побачила на ній відбиток Ісусового обличчя.

Господь Ісус: «Наближайся до Мене. Не запалиш вогню без дотику. Який дорогий для Мене той час, коли ви до Мене приходите. Він буде щедро винагороджений.
Дбай про своє очищення в Таїнстві Покаяння. З того, що вкладаю в твої руки, роздавай іншим».

Сьоме стояння: Ісус падає під хрестом удруге

На виході за міську браму Симон перехилив хрест, а один із солдатів штовхнув Ісуса, і Той упав у болото. Ісус сказав голосом, обривистим від плачу:

– Єрусалиме, Єрусалиме... Я хотів зібрати твоїх синів, як пташина збирає пташенят під крила, а ти так немилосердно виганяєш Мене зі своїх брам.

Почувши це, фарисеї знову почали зневажати Його, а вояки тягти з болота. Симон, обурений таким ставленням, крикнув:

– Якщо не припините знущатися з Нього, кину хрест, хоч би ви й мене хотіли вбити.

Господь Ісус: «Коли ви з’єднані з Моїми стражданнями, ваша покута подобається Богові. Тому Я єднаю ваше життя зі Своїм життям. Допомагайте Мені, щоб усі ввійшли до неба, і просіть тих, які вже ввійшли, щоб вам допомагали.

Будьте суворі щодо себе й лагідні щодо інших. Бажайте служити. Пригадайте, що Я вмивав людям ноги, приносив полегшення, оздоровлював. Якщо ви будете святими, зміниться обличчя землі. Пригадайте, вистачило б лиш кількох осіб, щоб урятувати Содом і Гомору».

Восьме стояння: Ісус утішає заплаканих жінок

При дорозі на Голготу зібрався гурт жінок. Ісус знову спіткнувся, але не впав, бо Його підтримав Симон. Жінки скрикнули. Христос, звертаючись до них сказав:

– Єрусалимські жінки, не плачте наді Мною, а над собою плачте та над вашими синами.

Господь Ісус: «На добро відповідають добром. Підійди до Мене. Дай Мені відповідь, чому ти несміливий? Через свої занедбання? Через гріхи, якіпостійно повторюються? Стань упокорі перед своїми провинами. Це вони роблять тебенещасливим. Визнай свої гріхи. Проси Святого Духа, щоб керував твоїм духом.

Як же мало люди Мене знають! Для одних Я незнайомець, для інших – чужий, суворий учитель. Небагато тих, хто приходить до Мене як до Друга. Хочу, щоб Мене не боялися, а розмовляли зі Мною як із Братом. Я чекаю звернення серцем до серця. Я чекаю, а ти принаймні дай відповідь».

Дев’яте стояння: Ісус утретє падає під тягарем хреста

Ісус, згинаючись під тягарем хреста і ударами римських солдатів, ішов стрімкою стежкою вгору. Дійшовши до Голготської скелі, упав востаннє. Тут відігнали Симона й усіх спостерігачів.

Біля підніжжя цієї скелі, ймовірно, лежать гроби Адама і Єви. Тут товчуть вино товкачем, який нагадує хрест. Через його п’ять отворів до кам’яної посудини стікає виноградний сік.

Господь Ісус: «Сатана викрадає в Мене багато душ. Хто допоможе їх захистити, якщо не ви? Як Я щось можу зробити, якщо ви замикаєте переді Мною двері? Ви так рідко скеровуєте погляд у майбутнє життя, до вашого завтрашнього помешкання.

Клич Мене. Я добре знаю твій голос. Допоможи Мені рятувати грішників. Приводь їх до Мене, і вони пізнають радість, якої ще не знали, бо лише Я її даю».

Десяте стояння: З Ісуса здирають одяг

Мати Скорботна, краще, щоб Ти не бачила того, що буде далі.

Марія й інші жінки йшли слідами Ісуса. Зайшли також до дому Вероніки, поцілували відбиток Господнього обличчя на хустині й узяли вино, якого вояки не дозволили дати Ісусові. Прийшовши на місце страти, жінки дали воякам грошей, щоб дозволили Ісусові втамувати спрагу вином. Однак вояки не тільки взяли гроші, а й випили вино.

Ісус: «Мене не тільки вбивають, а ще й хочуть принизити. Про кого це говорив Ісая? Ганьба зламала Моє серце і забракло Мені сил. Я чекав на співчуття, але ніхто не з’явився, щоб Мене потішити. Домішали отрути, коли Я був спраглий...»

Кати здерли з Ісуса одяг. А Він стояв, тремтячи, вкритий ранами, Його тіло було розшарпане аж до кісток. Посадили Його на камені й дали пити оцет, змішаний із жовчю, від якого Ісус відхилив голову.

Господь Ісус: «Я йшов Хресною Дорогою і, попри стільки труднощів, дійшов до кінця. Чи ти розумієш, що значить бути самотнім, покиненим і як Я потребую всіх проявів вашої любові? Чи твоє серце може бути закрите для Моїх відкритих ран? Чи віриш, що щось відбувається на небі і на землі, коли ти Мою муку жертвуєш Небесному Отцю разом зі своєю? На що ж були б потрібні Мої болі? А ти, як ти приймаєш доброту Мого Отця? Кожна молитва має відгомін, якого ти не чуєш. Проси... Проси... Щохвилини можеш спасти тисячі душ. Подумай. Проси».

Одинадцяте стояння: Ісус прибитий до хреста

Погордував Мною Мій народ.

Ісуса поклали на хресті. Спочатку потягнули праву руку і прив’язали до хреста. Потім солдат прибив її у визначеному місці. З грудей Ісуса вирвався зойк, а Його кров бризнула на ката.

Господь Ісус: «До Тебе, Отче, підношу Мою душу, хай не тріумфують наді Мною вороги. Дивися, які численні Мої недруги, як злісно Мене ненавидять».

Прибивши праву руку, солдати побачили, що ліва не доходить до просвердленого отвору. Тож прив’язали до руки мотузку й так тягли, аж долоня опинилася над отвором. Тоді прибили її цвяхом. Цвяхи були довгі, завтовшки з великий палець. Тепер ноги не сягали до отворів, тож їх так само розтягли і прибили. Від цього розтягання кості повиходили з суглобів.

Господь Ісус: «Отче, Ти стримав через ангела руку Авраама над сином Ісааком і визволив Йосипа, якого брати вкинули до ями...»

Потім хрест піднесли і з усім його тягарем поставили в яму у скелі. Потрясіння було таке страшне, що Ісус крикнув з болю. Його рани розширились і з них струмком потекла кров. Це бачила Марія, Мати Ісуса. А Магдалина простягала руки, наче хотіла Його врятувати.

Господь Ісус: «Розумієш, у житті кожного настає мить, яка вимагає найбільшої мужності. Скільки ж разів Мене розіп’яла ваша свобода! Я вже не можу шукати грішників, бо Мої стопи прибиті. Не можу притиснути руки до грудей, бо вони прикуті до хреста. Але Серце Моє відкрите, хай увійдуть до Нього грішники. То Я – Жертва за гріхи, а ти лиш поклади їх на вівтар і визнай Отцю свій жаль за них».

Дванадцяте стояння: Ісус умирає на хресті

Прийшов до своїх, а вони приготували Йому публічну страту.

Після того як відійшли солдати, біля Ісусового хреста проїхали вершники-фарисеї, кинувши іронічні слова:

– А тепер зруйнуй Святиню і відбудуй її за три дні! Якщо Ти – Син Божий, то зійди з хреста!

Христос, підвівши голову, сказав:

– Отче, прости їм, бо не знають, що роблять.

Тоді обізвався Гесман, розбійник, що був розіп’ятий зліва від Ісуса:

– Якщо Ти Христос, то спаси самого Себе і нас!

А Дизмас, розіп’ятий справа, відповів:

– Як ви можете Його звинувачувати, адже Він молиться за вас! Він мовчки стерпів стільки зневаг! Він – справді Син Божий!

Ці слова розлютили євреїв так, що вони хотіли укаменувати Дизмаса, але римський воєначальник Абенадар цього не дозволив. Потім Дизмас звернувся до Ісуса:

– Господи, згадай мене, коли прийдеш до Свого Царства.

Ісус відповів:

– Істинно кажу тобі: сьогодні будеш зі мною в раю.

Близько третьої години пополудні настало затемнення сонця, яке вразило навіть катів. Ісус же, глянувши в небо, крикнув сильним сильним голосом:

– Отче, уТвої руки віддаю Духа мого! –і віддав Духа.

Господь Ісус: «Бідна твоя душа, вона починає засинати. Я скоро повернуся, але ти, сплячи, Мене не побачиш. Дорогі мої, знайте, що багатьох серед вас смерть застане серед глибокого сну. Де і як ви прокинетеся?»

Тринадцяте стояння: Ісуса знято з хреста й віддано на руки Матері

Ти простягнув до нас руки, а ми завдали Тобі смертельної рани.

Коли Христос видихнув Свій останній подих, затрусилася земля і тріснула скеля. Сотник, дивлячись на це, сказав:

– Він справді був Сином Божим.

Засуджені могли тижнями вмирати на хресті, але римські воїни розтрощили обом розбійникам гомілки, щоб пришвидшити їхню смерть, бо наближалася Пасха й не можна було їх так залишати. Ісусові ж кісток не ламали. Один солдат пробив Його бік списом – так, що вістря прошило серце. З рани витекли кров і вода.

Никодим і Йосип з Ариматеї зняли Тіло Ісуса з хреста й поклали в обійми Його Матері. Це востаннє Марія тримала на руках Свого Сина. Вона не могла анітрохи полегшити Його мук, тож тепер цілувала скривавлене обличчя. Обережно зняла з голови Ісуса терновий вінець, витягаючи кожну колючку.

У глибокій тиші було чути тільки гіркий плач. Марія Сама стулила очі й вуста Свого Сина.

Господь Ісус: «Запам’ятайте, кожен на землі доходить до останнього страждання. Я віддав усе. Пам’ятайте про Мою вбогість. Будьте розіп’яті разом зі Мною, тобто протиставляйтеся своїй натурі, своїм бажанням, своєму егоїзму послухом Отцеві. Пам’ятайте, що розп’яття має бути перед воскресінням.

Життя на землі коротке, а потім побачите Моє обличчя. На хресті Я відкрив для всіх небо. Думайте частіше про небо. Якби ви знали, як Я на вас чекаю...

Твоє місце готове, Я дуже дорого заплатив за твоє щастя».

Чотирнадцяте стояння: Ісуса покладено до гробу

Ось серце, Яке так полюбило людей, а натомість отримує, навіть від тих найулюбленіших, байдужість і невдячність.

Ісусове тіло обклали пахощами й загорнули в біле покривало. Усі впали навколішки коло Нього, щоб так із Ним востаннє попрощатися. Тіло поклали до печери, висіченої у скелі. Євреї запечатали гріб, засунули камінь і поставили сторожу.

Господь Ісус: «Як дорого Я заплатив за Хліб для Моїх дітей, але Я щасливий, що можу Його вам дати.

Чи ви часом не живете так, ніби маєте назавжди залишитися на землі? Я – Гостія, ти – монстрація, а Мої благодаті, що тебе проникають, – це її золоте проміння. Хай у тебе не буде іншої волі, крім волі Мого Отця. Отримаєш за це нагороду Останнього Дня.

Я так бажав вашої радості, що аж зійшов на землю, щоб прийняти страждання. То не земля Мене приваблює, а покірна душа людини».


Фото – Lawrence OP
Джерело тексту – «Під хрест Спасителя стаю» (ч. 1): В-во Монастиря Сестер Лоретанок, 2010 р. – за дозволом церковної влади єпископа ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії Леона Дубравського (№ 4154/09 від 23 грудня 2009 р.)

За темою:
Хресна Дорога зі святим отцем Піо
«Хочемо бути вислуханими». Думки юних авторів цьогорічної Хресної Дороги
У Львові й Києві відбудеться Екстремальна Хресна Дорога