Папа Франциск надіслав постання учасникам Всесвітньої асамблеї Спільнот християнського життя, яка триває цими днями в столиці Аргентини місті Буенос-Айресі, з нагоди 50-річчя від заснування руху. Миряни, які належать до нього, дотримуються духовності святого Ігнатія Лойоли, особливий наголос у якій полягає в тому, щоб виходити назустріч Христові в особі ближніх.
Про це повідомляють Новини з Ватикану.Вдячність Ісусові за отримані благодаті
Послання адресоване на ім’я Маурісіо Лопеса, очільника Виконавчої ради руху. Звертаючись до 250 делегатів із 70 країн світу, що роздумують про тему «Дбати про отриманий дар і з радістю ділитися ним», Його Святість звертає увагу на дари та благодаті, які рух отримав від Господа за півстоліття діяльності, й заохочує всіх до «смиренної подяки», бо «Ісус звернув на вас увагу й довірився вам, незалежно від ваших чеснот».
Це передбачає «покликання й відповідальність за те, щоб виходити назовні та прямувати назустріч ближнім, щоб годувати їх єдиним хлібом, спроможним наситили серце людини – Христовою любов’ю». І в жодному разі не можна піддаватися дезорієнтації «гностичної примарності».
Христос перебуває в немічному людському тілі
Папа-єзуїт нагадує, що в центрі ігнатіанської духовності, якою надихаються Спільноти християнського життя, стоїть прагнення бути «споглядальними в дії». «Контемпляція та дія – це два виміри, що стоять разом, бо ми можемо увійти до Божого серця лише через Христові рани та знаємо, що Христос присутній у голодних, простих, відкинених, похилих віком, хворих, ув’язнених, в усіх проявах вразливості людського тіла».
Дозволити Христовій любові формувати себе
За словами Його Святості, цей «стиль християнського життя», ґрунтований на духовності та праці, означає постійну формацію «Ісусовою любов’ю», постійне запитування себе: «Що я зробив для Христа? Що я роблю для Христа? Що я маю зробити для Христа?»
Завершуючи послання, Папа дякує членам Спільнот християнського життя «за посвяту й любов до Церкви і до ближніх», заохочуючи їх «і надалі оприсутнювати Христа в усіх середовищах», надаючи «апостольського сенсу» усій своїй діяльності.