Манускрипти на Адвент. Один із останніх рукописів Томи Кемпійського

Тома Кемпійський написав «Про наслідування Христа» між 1418 та 1427 роками – тобто наступного року можна починати відзначати 600-ліття від його появи. Подейкують, що за ці століття твір перевидавали різними мовами понад 5000 разів.


На перший погляд, манускрипт із приватної колекції амстердамця Й.-Р. Рітмана, виготовлений у XV столітті, нічим, окрім скромності, не вирізняється. Однак це не зовсім так. У його оформленні аскетизм вдало поєднаний із делікатною вишуканістю. Так, тут небагато прикрас, орнаментів та ілюстрацій, та й написаний він не на пергаменті, а на папері з водяними знаками. Однак, попорпавшись у хронології, можна дізнатися, що цей манускрипт було створено вже після виходу друком першого накладу твору в німецькому Аугсбурзі, звідкіля почалася його тріумфальна хода у книжковий світ. Тобто амстердамський манускрипт можна вважати чи не останньою рукописною копією трактату Томи Кемпійського. А якщо придивитися до сторінок, то важко не помітити скромніших за середньовічні, але так само філігранно виконаних ініціалів (тут вони заввишки у два, подекуди – в чотири рядки).


Характерна риса цього манускрипту – збереження сторінкової розмітки, пропорції якої панують у класичному книговидавництві донині. Верхні та зовнішні бічні береги більш-менш однакові завширшки, а от нижній майже у півтори рази більший.

Манускрипт було створено між 1469 та 1491 роками в австрійському бенедиктинському абатстві св. Георгенберга, розташованому в гірських районах Тиролю. Імовірно, його замовив абат цього монастиря Каспар ІІ Аугсбурзький. Про це свідчить, зокрема, герб абата Каспара в нижній частині першої сторінки манускрипту. Герб очевидно з’явився тут у момент створення манускрипту, а не був домальований згодом: віньєтки довкола нього виконані в тому самому стилі, що й решта оздоблення сторінки. Власне, книжку датовано саме за роками настоятельства абата Каспара.


Як розповідають монастирські хроніки, абат відіграв надзвичайно важливу роль у розширенні бенедиктинської бібліотеки. Маючи добру освіту й стежачи за віяннями епохи, він цікавився питаннями гуманізму. Йдеться, зауважимо, про так звану «осінь Середньовіччя», коли на зміну добі схоластики ось-ось мав прийти Ренесанс зі своїми гуманістичними ідеями. Абат Каспар багато подорожував і, виконуючи різноманітні дипломатичні доручення Церкви, часто бував в Італії, звідки привіз для монастирської бібліотеки щонайменше вісім манускриптів. Але, як бачимо на прикладі цієї книжки, абат дбав і про створення книжок у самому монастирі.


Естетика видання добре пасує до настрою трактату Томи Кемпійського. На сторінках манускрипту відчутний дух епохи – поступовий перехід від художніх і видавничих прийомів готики до стриманих форм доби Відродження.

Джерело ілюстрацій – Text Manuscripts.

Олексій Браславець

Попередні адвентові історії:
Хроніки з зібрання Радзивілів
Бенедикціонал святого Етельвольда
Золотий кодекс на пурпурових сторінках
«Неапольський Діоскорид» – книжка про всі лікарські рослини
«Про вшанування Святого Хреста» – фігурні вірші ІХ століття