Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Манускрипти на Адвент. Один із останніх рукописів Томи Кемпійського
16:00 Понеділок 0 132
11-12-2017, 16:00

Манускрипти на Адвент. Один із останніх рукописів Томи Кемпійського

Кажуть, що другим після Біблії за популярністю християнським твором уже багато століть залишається трактат німецького августиніанця Томи Кемпійського «Про наслідування Христа». Цим він завдячує як своєму змістові, так і друкарському верстату. Але, звісно, його також переписували від руки, й один із останніх манускриптів трактату можна знайти в нідерландській приватній колекції.
Тома Кемпійський написав «Про наслідування Христа» між 1418 та 1427 роками – тобто наступного року можна починати відзначати 600-ліття від його появи. Подейкують, що за ці століття твір перевидавали різними мовами понад 5000 разів.


На перший погляд, манускрипт із приватної колекції амстердамця Й.-Р. Рітмана, виготовлений у XV столітті, нічим, окрім скромності, не вирізняється. Однак це не зовсім так. У його оформленні аскетизм вдало поєднаний із делікатною вишуканістю. Так, тут небагато прикрас, орнаментів та ілюстрацій, та й написаний він не на пергаменті, а на папері з водяними знаками. Однак, попорпавшись у хронології, можна дізнатися, що цей манускрипт було створено вже після виходу друком першого накладу твору в німецькому Аугсбурзі, звідкіля почалася його тріумфальна хода у книжковий світ. Тобто амстердамський манускрипт можна вважати чи не останньою рукописною копією трактату Томи Кемпійського. А якщо придивитися до сторінок, то важко не помітити скромніших за середньовічні, але так само філігранно виконаних ініціалів (тут вони заввишки у два, подекуди – в чотири рядки).


Характерна риса цього манускрипту – збереження сторінкової розмітки, пропорції якої панують у класичному книговидавництві донині. Верхні та зовнішні бічні береги більш-менш однакові завширшки, а от нижній майже у півтори рази більший.

Манускрипт було створено між 1469 та 1491 роками в австрійському бенедиктинському абатстві св. Георгенберга, розташованому в гірських районах Тиролю. Імовірно, його замовив абат цього монастиря Каспар ІІ Аугсбурзький. Про це свідчить, зокрема, герб абата Каспара в нижній частині першої сторінки манускрипту. Герб очевидно з’явився тут у момент створення манускрипту, а не був домальований згодом: віньєтки довкола нього виконані в тому самому стилі, що й решта оздоблення сторінки. Власне, книжку датовано саме за роками настоятельства абата Каспара.


Як розповідають монастирські хроніки, абат відіграв надзвичайно важливу роль у розширенні бенедиктинської бібліотеки. Маючи добру освіту й стежачи за віяннями епохи, він цікавився питаннями гуманізму. Йдеться, зауважимо, про так звану «осінь Середньовіччя», коли на зміну добі схоластики ось-ось мав прийти Ренесанс зі своїми гуманістичними ідеями. Абат Каспар багато подорожував і, виконуючи різноманітні дипломатичні доручення Церкви, часто бував в Італії, звідки привіз для монастирської бібліотеки щонайменше вісім манускриптів. Але, як бачимо на прикладі цієї книжки, абат дбав і про створення книжок у самому монастирі.


Естетика видання добре пасує до настрою трактату Томи Кемпійського. На сторінках манускрипту відчутний дух епохи – поступовий перехід від художніх і видавничих прийомів готики до стриманих форм доби Відродження.

Джерело ілюстрацій – Text Manuscripts.

Олексій Браславець

Попередні адвентові історії:
Хроніки з зібрання Радзивілів
Бенедикціонал святого Етельвольда
Золотий кодекс на пурпурових сторінках
«Неапольський Діоскорид» – книжка про всі лікарські рослини
«Про вшанування Святого Хреста» – фігурні вірші ІХ століття

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Культура 19:14 Четвер 0 370 Манускрипти на Адвент. Кодекс Ротундус – чудовий і чудернацький Нині книжки, особливо дитячі та всілякі арт-буки, бувають будь-яких форматів і розмірів. Це відповідно впливає на вартість поліграфії, тому нестандартним виглядом видавці не зловживають. Історично сформувалося 4 види розмірів книжкового аркуша: in plano, in folio, in quarto й in octavo, і традиційно вони завжди чотирикутні. Відколи виник кодекс як такий, його форма не змінювалася століттями аж до епохи бароко, коли набули поширення пісенники у формі серця. Трикутну форму мав окультний рукописний гримуар відомого авантюриста XVIII ст. графа Сен-Жермена. А ось форма кола для книговидання досі диковинка й нечувана розкіш.