Папа в Женеві: Якщо зростатиме місіонерський імпульс, зростатиме єдність

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

«У світлі Біблії 70 років пригадують про викінчений період часу, знак Божого благословення. Але 70 – це також число, яке наводить на думку про два відомі євангельські уривки», – цими словами Папа Франциск розпочав свою промову з нагоди екуменічної зустрічі, що в четвер, 21 червня 2018 року, відбулася в залі ім. Віссерта Хофта в Екуменічному центрі Всесвітньої ради Церков, яка відзначає своє 70-річчя.

Зазначимо, що Католицька Церква не входить до цієї екуменічної організації, що об’єднує 345 Церков і Церковних спільнот у 110 країнах світу, але активно з нею співпрацює. Понтифік прийняв запрошення приєднатися до відзначення її річниці, що відбувається в останній день засідань Центрального комітету, які тривали з 15 червня.

Повнота прощення

Говорячи про євангельські уривки, де фігурує число 70, Папа, насамперед, вказав на відомі Христові слова про необхідність прощати «сімдесят разів по сім». Він зазначив, що тут, вочевидь, не йдеться про кількість, але про якість: не про вимірювання справедливості, але про «безрозмірну любов, здатну прощати без обмежень». І саме ця любов дозволяє «після сторіч протистоянь, збиратися разом, як «примирені брати і сестри, вдячні Богові, нашому Отцеві».

«Ми зібралися тут також завдяки тим, хто випередили нас на цій дорозі, обираючи шлях прощення та віддаючи всі сили на те, щоби відповісти Господній волі “щоб усі були одно”. Натхненні гарячим прагненням Ісуса, вони не дали себе зв’язати заплутаними вузлами протиріч, але знайшли мужність заглянути за їхні межі та повірити в єдність, долаючи частоколи підозр і страху», – сказав Глава Католицької Церкви, нагадуючи, що ми є вигодонабувачами віри, любові та надії багатьох людей, які «мали мужність змінити напрямок історії».

Проповідувати всім народам

Далі Єпископ Рима зауважив, що число 70 вказує також на учнів, яких Ісус відправив на місію. Їхня кількість означає кількість знаних народів, що перерахована на початку Священних Писань. Це вказує на те, що «місія звернена до всіх народів, а кожен учень, щоби бути таким, повинен ставати апостолом, місіонером».

«Екуменічна рада Церков народилася як засіб екуменічного руху, викликаного нестримним закликом до місії: як християни можуть євангелізувати, лишаючись поділеними між собою? Це невідкладне запитання є спрямуванням для нашого шляху та перекладом Господньої молитви за те, щоби ми були в єдності, аби світ увірував», – сказав Папа.

Зв’язок між місією та екуменізмом

У цьому контексті Глава Католицької Церкви висловив стурбованість із приводу того, що здається, ніби «екуменізм і місія вже не так тісно пов’язаніи, як на початку». Однак, «місіонерський мандат», який є чимось більшим від служіння ближньому та сприяння людському розвиткові, «не можна забувати або вихолощувати».

«Звіщення Євангелія до країв землі властиве нашому буттю християнами. Без сумніву, спосіб, яким здійснюється місія, відрізняється відповідно до періодів і місць, а перед обличчям повторюваної, на жаль, спокуси нав’язуватися, наслідуючи світську логіку, треба пам’ятати, що Христова Церква зростає через привабливість», – вів далі Папа, пояснюючи, що сила притягання не полягає в наших ідеях чи стратегіях, бо «Божий люд неможливо применшити до громадської організації», але в пізнанні Христа та сили Його воскресіння, у спільності з Його стражданнями. Саме цей скарб ми, «тендітні глиняні посудини», повинні пропонувати нашому світові.

«І не будемо вірними дорученій нам місії, – додав він, – якщо применшимо цей скарб до вартості чисто іманентного гуманізму, який можна пристосувати до панівної моди. І будемо лихими сторожами, якщо схочемо лише зберегти його, закопавши задля страху перед викликами світу».

Новий євангелізаторський порив

За словами Папи, те, чого ми дійсно потребуємо, це «новий євангелізаторський порив». Ми покликані бути народом, що живе радістю Євангелія та ділитися нею, прославляє Господа та служить ближнім, палаючи прагненням «відкрити горизонти нечуваної доброти і краси» тим, які ще «по-справжньому не пізнали Ісуса».

«Я переконаний, що якщо зростатиме місіонерський імпульс, зростатиме також єдність між нами. Подібно до того, як благовістування на початку позначало весну Церкви, так євангелізація позначить розквіт нової екуменічної весни», – сказав Понтифік, зауваживши, що він прийняв запрошення особисто взяти участь у святкуванні цієї річниці, щоб підтвердити вірність Католицької Церкви справі екуменізму та заохотити до співпраці.

У цьому контексті він вирішив поділитися деякими думками щодо гасла цих відзначень: «Прямувати, молитися та працювати разом».

Прямувати

За словами Папи, прямувати треба як усередину, так і назовні. Тобто постійно скеровувати свої кроки до центру, визнаючи себе гілками, прищепленими до єдиної виноградної лози – Ісуса, бо «без взаємодопомоги й не перебуваючи в єдності з Ним», не зможемо принести плоди. А також виходити на «численні екзистенційні периферії сьогодення», щоби разом нести «цілющу благодать Євангелія стражденному людству».

Молитися

Глава Католицької Церкви зауважив, що, як і у випадку зі шляхом, у молитві не можемо чинити поступ самі, бо Божа благодать «гармонійно поширюється між вірянами, які люблять одне одного». А коли проказуємо молитву «Отче наш», то в нашому нутрі відлунює не лише наше синівство, але й те, що між собою ми брати. «Молитва, – сказав він, – це кисень екуменізму».

Працювати разом

Щодо третього аспекту, то Папа запевнив, що Католицька Церква визнає «особливу важливість праці» комісії «Віра і Порядок», прагнучи й надалі робити внесок через участь своїх богословів. Адже дослідження цієї комісії щодо спільного бачення Церкви та її праця щодо розрізнення моральних питань «заторкують найуразливіші точки екуменічного виклику». Понтифік також схвально відгукнувся про роль Екуменічного інституту Боссе в «екуменічному формуванні» молодих поколінь. Добрим знаком «екуменічної взаємодії» він назвав приєднання до відзначення Дня молитви за створіння.

Дияконія-служіння

Крім усього вищесказаного, чітко визначеним синонімом «типово церковної праці», за словами Понтифіка, є дияконія-служіння: наслідування Учителя, Який «не прийшов, щоби Йому служили, але щоб служити». «Вірогідність Євангелія випробовується тим, як християни відповідають на волання тих, хто в різних кінцях землі несправедливо стають жертвами трагічного зростання рівня виключення, яке, породжуючи злидні, розпалює конфлікти», – зауважив Єпископ Рима, заохочуючи:

«Дивімося на те, що конкретно можна зробити, замість того, щоби знеохочуватися з огляду на те, що неможливо. Гляньмо також на наших багатьох братів і сестер, які в різних частинах світу, особливо на Близькому Сході, страждають через те, що є християнами. Будьмо близькими до них і пам’ятаймо, що наша екуменічна мандрівка випереджена й супроводиться вже здійсненим екуменізмом – екуменізмом крові, який заохочує прямувати вперед».

Подолати деякі культурні парадигми

Підсумовуючи цю думку, Папа також закликав долати спокусу «абсолютизації деяких культурних парадигм». Треба допомогти людям доброї волі надати простір «людям і подіям», що стосуються величезної частини людства, але займають «надто маргінальне» місце серед великої інформації. Не можна залишатися байдужими щодо нужденних. Прикро, якщо хтось у своїх достатках вбачає «чисті знаки Божого вподобання», а не покликання «відповідально служити людському роду й захистові створіння».

«Отож, запитуймо себе: що ми можемо зробити разом? Якщо якесь служіння можливе, то чому б не спроектувати й не здійснити його разом, починаючи через практику конкретної любові досвідчувати інтенсивніше братерство?» – сказав Понтифік.