Кардинал Тарксон про сім’ю, захист людської гідності й піклування про спільний дім

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Дбати про дім

За словами кардинала, хто має домівку, про яку треба дбати, той добре розуміє, що означає відповідальність за наш спільний дім. Хто живе в малій спільноті родини, де доводиться давати собі раду зі стосунками, проблемами, обов’язками та проектами, той уміє зрозуміти значення правильної взаємодії між людьми. І тому необхідно щодня, у конкретності малих буденних жестів і великих постанов, жити тісними взаєминами, які пов’язують людську гідність із захистом довкілля, а людину – з усім створінням в його сукупності.

Мова йде про «екологічну свідомість», яка виходить за межі набутої протягом останніх 50 років завдяки науковим дослідженням і заходам на рівні окремих держав чи ООН. Це свідомість, коріння якої сягає Священних Писань, біблійної розповіді про сотворення, у якій Бог помістив людину в райський сад, щоб порати його. Отож, панувати означає дбати та захищати.

Божий образ й однакова гідність

У такому баченні людина вже не є «самодостатнім центром створіння»; вона, хоч і носить у собі вирізнення як образ і подоба Бога, становить частину взаємопов’язаного та взаємозалежного сотвореного світу. І не лише це: «Людина є частиною спільноти, перебуває в сопричасті з іншими та живе в мережі стосунків».

Саме у спільній природі Божих дітей люди розпізнають свою однакову гідність. А тому кожне вбивство людини – це братовбивство. Кожна особа – не індивід, а «істота у взаєминах», створена для того, щоб «співіснувати у стосунках у родині, спільноті, суспільстві». Людина створена для того, «щоб жити життям спільності».

Усе це допомагає нам зрозуміти, що означає вислів «екологія людини». Ідеться не лише про взаємодію людини з довкіллям, а й про умови добра, порядку, справедливості, братерства, солідарності та милосердя, які сприяють розквітові Божого створіння. А родина найкраще втілює ці цінності.

Виклики, що стоять перед сім’єю

Сьогодні сім’ї мусять долати чимало труднощів і «подвійну уразливість». З одного боку, економічну: люди часто потрапляють під тиск недостатнього заробітку, безробіття, браку безпеки, аж до трагедій світового рівня на кшталт торгівлі людьми й сучасних форм рабства. А з іншого, екологічну: чимало родин живуть в умовах недостатнього доступу до води, голоду, ненадійних помешкань і знищенням довкілля, що ставить під загрозу працю сільгоспвиробників і рибалок.

Ідеться про труднощі, які в усіх перед очима. Однак саме від сімей може надійти поштовх для покращення глобального становища. Родини, наприклад, «можуть навчитися, з одного боку, уникати марнотратства, а з іншого – ділитися з іншими в дусі безкорисливості й великодушності». Ба більше, саме в сім’ї ми вчимося «безпосередньо, спільно, сміливо та креативно долати виклики». Хороші сім’ї «об’єднують дари, таланти й ресурси, щоб перемагати все, що загрожує їхній людській гідності і розвиткові».