Папа: Покликання вкорінене на землі, але звернене до неба

Про це повідомляє Радіо Ватикану.
З огляду на те, що зустріч відбувалася в одній із найдавніших латиноамериканських семінарій, яка стала «колискою» багатьох поколінь місіонерів на теренах, де відійшов у вічність місіонер святий Торібіо де-Моґровехо, Святий Отець звернув увагу, що це спонукає «заглянути в корінь», щоб «зростати до висот і принести плоди». «Наші покликання завжди матимуть цей подвійний вимір, – сказав він, – коріння на землі та серце в небі».

Темою зустрічі став євангельський уривок, де розповідалося про те, як Іван Христитель указав своїм учням на Ісуса, мовивши: «Ось Агнець Божий», – і вони пішли за Ним. Папа звернув увагу на те, що Предтеча добре усвідомлював, що не є Месією, був людиною, «багатою пам’яттю про обітницю та свою власну історію».

«Ми, богопосвячені особи, не покликані заміняти Господа ні своїми ділами, ні нашою місією, ні безліччю справ, які повинні зробити. Від нас просто вимагається працювати з Господом пліч-о-опліч, не забуваючи про те, що ми не займаємо Його місце», – сказав Святий Отець, підкреслюючи, що усвідомлення того, що «ми не є Месією» визволяє нас від того, аби вважати себе надто важливими чи дуже зайнятими. Пам’ятливість «визволяє від спокуси месіанізмів».

Ще одним способом зборювати цю спокусу є вміння сміятися над собою, ставати перед Господом «зі своїми обмеженнями, помилками та гріхами, проте й з успіхами та радістю, що випливає з усвідомлення того, що Він поруч із нами». Але це означає «сміятися у спільноті, а не глузувати зі спільноти чи з інших». Варто також остерігатися осіб «настільки важливих», які в житті розучилися усміхатися.
Далі Папа звернув увагу на те, що святий апостол Іоан, який був одним із двох учнів, які на слово Предтечі пішли за Ісусом, у своєму Євангелії записав навіть годину, коли відбулася ця подія, «яка перемінила його життя». Богопосвяченій особі, за його словами, корисно завжди пам'ятати «цей ключовий момент», на якому ми зрозуміли, що «Господь очікує від нас чогось більшого». Бо забуваючи про це, втрачаємо «найцінніше з того, що може мати богопосвячена особа: Господній погляд».

Святий Отець звернув увагу на те, що чимало присутніх вступили до семінарії чи до монастиря, «сформовані вірою своїх родин і близьких». А ці перші кроки нерідко були підтримані «різними проявами народної побожності». З цього випливає заклик «не забувати, ні, тим більше, не нехтувати» вірною і простою вірою свого народу.

«Не перетворюйтеся у “спеців сакрального”, які забуваються про свій люд, із якого вас Господь покликав... Не забувайте й не втрачайте шани до тих, які навчили вас молитися», – закликав він, додаючи: «Таким чином, чернець, священик, богопосвячена особа стає людиною з багатою пам'яттю, радісною та вдячною – і ці три слова треба запам'ятати та зберігати, як “зброю” проти будь-яких удаваних покликань».

Святий апостол Андрій, який на слово Предтечі пішов за Ісусом, побув із ним і побачив, де Той перебуває, повернувся до дому свого брата Симона, кажучи: «Ми знайшли Месію». Це, за словами Папи, була найбільша новина, яку він міг йому дати, яка привела його до Ісуса. Віра в Ісуса є «заразливою», і в цьому бачимо «плідність свідчення»: щойно покликані учні притягають інших через своє свідчення, і так само «Ісус покликав нас через інших».

«Місія випливає спонтанно із зустрічі з Христом. Андрій розпочав своє апостольство від найближчих, від свого брата Симона, немов щось зовсім природне, випромінюючи радість. Це найкраща ознака того факту, що ми знайшли Месію», – наголосив Святий Отець, підкреслюючи, що йдеться про радість, «яка відкриває нас іншим» та є радістю, «яку треба передавати».

Зважаючи на це, Папа підкреслив, що в «роздробленому світі, де нам доводиться жити», який спонукає нас до ізоляції, виклик полягає в тому, аби «бути будівничими й пророками спільноти». А це тому, що «ніхто не спасається сам».
Понтифік наголосив, що фрагментація та ізоляція не є чимось зовнішнім, мовляв, це проблема лише «світу». Такі явища, як поділи, війни, ізоляцію «переживаємо також у наших спільнотах», що завдає чимало лиха. Ісус на противагу запрошує нас бути «носіями сопричастя, єдності», тим часом, як ми часто «робимо підніжки одні одним».

«Нам потрібно бути будівничими сопричастя та єдності, що не означає, що всі повинні однаково думати й робити те саме. Це означає цінувати внесок, відмінності, дар харизм у Церкві, знаючи, що кожен на основі власних особливостей робить свій внесок, але потребує інших. Лише Господь має повноту дарів, лише Він – Месія», – сказав Папа й додав, що Господь забажав так розділити ці дари, «щоб усі ми могли жертвувати свої та збагачуватися дарами інших».

Наостанок Святий Отець звернувся з пересторогою до тих, хто працює у спільнотах служіння влади, не потрапити у спокусу самодостатності, але дбати про своїх братів. «Не потрапмо в пастку влади, яка перетворюється на авторитаризм, забуваючи про те, що вона, насамперед, є місією служіння».

За темою:
Папа: Ісусів Дух допомагає нам бути спільнотою, здатною на взаємну підтримку
Зустріч Папи з корінними народами Амазонії: «Культура наших народів – це знак життя»
Папа: Людство ще ніколи не мало такої великої влади над собою