Папа в Женеві: Екуменізм – це не стратегія, а акт послуху Ісусові

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

«Духом ходіте» – це заохочення святого Павла з уривку послання до Галатів, прочитаного під час екуменічної молитви в каплиці екуменічного центру – осідку Всесвітньої ради Церков, спонукав Понтифіка до роздумів, якими він поділився під час екуменічної молитви.

До штаб-квартири ВРЦ Глава Католицької Церкви прибув після розмови з Президентом Швейцарії в міжнародному аеропорту Женеви. Його зустріли пастор Олаф Фюксе Твейт, генеральний секретар ВРЦ, модератор і два віце-модератори, які провели його до каплиці, де зібралися деякі представники Центрального комітету.

Прозвучали привітальні слова, молитва покаяння та молитва за єдність. Після прочитання уривка з 5-ї глави Послання до Галатів Понтифік виголосив свою першу промову в рамках 23-ї Апостольської подорожі.

Покликання постійно прямувати вперед

Коментуючи слова Апостола Народів, який писав до учнів, що переживали внутрішні поділи, Папа звернув увагу на те, що святий Павло кілька разів заохочує «Духом ходити».

«Людина – це істота, що перебуває в дорозі. Протягом всього життя вона покликана мандрувати: відколи вона виходить з лона матері, до моментів переходу від одного життєвого етапу до іншого, від тої хвилини, коли залишає батьківський дім, аж доки відійде з цього земного існування. Шлях – це метафора, яка об’являє сенс людського життя, життя не самодостатнього, але в постійних пошуках. Серце постійно спонукає нас виходити, досягати якоїсь мети», – сказав Понтифік.

Необхідність обирати та зрікатися

Як підкреслив Папа, ходити, прямувати вперед, вимагає певної дисципліни, щоденної терплячості й поживи. Доводиться відмовитися від багатьох доріг, обираючи ту, що веде до мети. Ходити вимагає також смирення, щоби повертатися на свій шлях і дбати про супутників. Тобто ходити «вимагає постійного навернення», а тому «багато-хто зрікається цього, віддаючи перевагу домашньому спокою». Але це означає прив’язуватися до примарних насолод, які не дають «миру й радості, що їх прагне людське серце».

Глава Католицької Церкви підкреслив, що Бог кличе до цього від самих початків. Він сказав Аврамові полишити свій край. Так само й Мойсей, святі Петро й Павло та численні «Господні друзі» провели життя в дорозі. Але, насамперед, прикладом цього був Ісус, Який зійшов зі Свого божества, щоби прямувати разом із нами. А повернувшись до Отця, дав нам Свого Духа, щоби й ми «мали силу йти вперед у Його напрямку», тобто виконувати те, до чого закликає святий Павло: ходити Духом.

Ходити Духом

«Якщо кожна людина – це істота, яка перебуває в дорозі, а замикаючись у собі, зрікається свого покликання, – і ще більше це стосується християнина. Бо, як підкреслює святий Павло, християнське життя несе в собі непримиренну альтернативу: з одного боку – ходити Духом у напрямку, започаткованому хрещенням; з іншого – вдовольняти тілесну хіть», – зазначив Папа. А трагічні наслідки другого варіанту «маємо перед очима».

Отож, «ходити Духом» означає «відрікатися від духа світу» та обирати «логіку служіння». Це означає «зануритися в історію з Божим кроком», а на дорозі Духа орієнтирами, згідно зі святим Павлом, є «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал 5,22).

Причина поділів – світська логіка

«Ми покликані разом прямувати саме так: шлях проходить через постійне навернення, через оновлення нашої ментальності, щоби пристосовуватися до ментальності Святого Духа», – вів далі Глава Католицької Церкви, зазначаючи, що поділи між християнами часто відбувалися через те, що в життя спільнот проникла світська ментальність, коли власні інтереси були поставлені понад Христові. Деякі спроби покласти край поділам зазнали «ганебної поразки», бо «здебільшого надихалися світською логікою».

«Але екуменічний рух, у який Всесвітня Рада Церков зробила великий внесок, виник завдяки Святому Духові. Екуменізм сприяв тому, що рухаємося вперед згідно з волею Ісуса та зможемо чинити поступ, якщо прямуючи під проводом Святого Духа, відкидатимемо будь-які відхилення до самодостатності», – сказав Папа.

Втрата чи здобуток?

За словами Єпископа Рима, хтось може висунити заперечення, що таке прямування вперед призводить до втрати, бо «не захищає належним чином інтереси власної спільноти». І дійсно, обирати те, чи бути Ісусовими, перш ніж Аполлоса чи Кифи, бути Христовими, перш ніж «юдеєм або греком», обирати ближнього замість себе самого в ім’я Євангелія, в очах світу може здаватися «збитковою працею».

«Екуменізм – це великий “збиток”, – сказав Папа. – Але йдеться про євангельські збитки, згідно зі шляхом, який накреслив Ісус: “Хто хоче зберегти своє життя, той його погубить, а хто погубить своє життя мене ради, той спасе його”. Спасати своє означає ходити згідно з тілом, загубитися позаду Ісуса означає ходити Духом. Лише тоді зможемо принести плоди в Господньому винограднику».

Не стратегія, а акт послуху

Як зауважив Глава Католицької Церкви, поглянувши на наш шлях, можемо побачити ситуації, описані в Посланні до Галатів. Адже дуже важко долати ворожість і розвивати сопричастя, виходити з суперечок і взаємного відкинення. Ще важче протистояти «підступній спокусі» прямувати вперед разом, але «з наміром задовольнити якісь часткові інтереси»; це – «логіка Юди». Відповіддю на наші хиткі кроки є постійний заклик: «Духом ходіте».

«Після багатьох років екуменічних зусиль у цю 70-ту річницю Ради, просімо у Святого Духа скріпити наші кроки. Надто легко вони зупиняються перед розбіжностями, надто часто блокуються ще на старті, виснажені песимізмом. Відстань не виправдання. Уже тепер можемо ходити Духом: молитися, євангелізувати, разом служити ближнім. Все це можливе та приємне Богові! – наголосив Папа Франциск, – Цей шлях має конкретну мету: єдність! Протилежна дорога, тобто дорога поділів, веде до війн і знищення. Господь закликає нас постійно звертати на шлях сопричастя, який веде до миру».

Підсумовуючи, Глава Католицької Церкви зазначив, що «разом прямувати вперед – це не стратегія для того, щоби набивати собі ціну, але акт послуху перед Господом та акт любові до світу».

Далі прозвучали гімн Року Милосердя, визнання віри, молитва «Отче наш» і молитва за єдність Церкви. З Екуменічного центру, в одному автомобілі з проводом ВРЦ, Папа від’їхав до Екуменічного інституту Боссе, розташованого в однойменному замку 25 км. від Женеви.