Спрага, периферія і блаженства. Завершення реколекцій для Папи й Курії

Радіо Ватикану повідомляє, що роздуми священик розпочав із дещо перефразованого запитання з книги Буття: «А де наш брат?». Він заохотив дивитись добре розплющеними очима на реальність світу, яка є навколо нас, і шукати свого брата серед бідних та стражденних.

Зрозуміти, де центр, а де периферія, допомагає саме доступ до води – незаперечне право людини. Як наголошував Папа Франциск в енцикліці «Laudato si’» й підтвердили міжнародні організації, понад 2 мільярди людей не мають вільного доступу до питної води. Їхні потреби вимагають від нас особливої культури поведінки, діаметрально протилежної до «культури відкинення» й соціальної нерівності. Церква мусить не боятися бути пророчою й виходити на периферії світу – зокрема тому, що сам Спаситель це «особа з периферії». Він звертає Свою увагу саме на маргінальні середовища, повертаючи гідність хворим, одержимим, бідним, чужинцям і грішникам. В усі епохи периферія – привілейоване місце, де можна зустріти Ісуса Христа. Для Церкви периферія – горизонт, а не проблема; місце, куди вона може вийти поза себе та віднайти себе.

Отець Жозе звернув увагу на те, що мова тут не лише про економічну периферію. Тому варто обійняти людство і, навіть якщо ми не спроможні витерти сльози нашого ближнього, простягнути йому «хустинку» та сказати: «Я тут, ти не самотній». Периферії – не тільки фізичні місця, а й внутрішні пункти нашого існування.

А темою останньої конференції, виголошеної вранці 23 лютого, були Блаженства і стиль життя християн і Церкви. Адже Блаженства – більш ніж закон, це «екзистенційне покликання» людини, яке вказує на мистецтво жити тут і тепер – і на горизонт есхатологічної повноти, до якої ми прямуємо. Це також автопортрет Ісуса Христа, ключ до розуміння Його життя: адже Він був убогий духом, лагідний і милосердний, спраглий миру й голодний справедливості, здатний приймати усіх. Без вагань можемо сказати, що Блаженства є образом Ісуса, який Він нам постійно об’являє та викарбовує в нашому серці. Цей образ має бути прикладом на шляху нашого духовного переображення.

Нам не потрібно «християнства виживання» й «католицтва утримання». Бо правдивий християнин, справжня спільнота вірних не може жити лише з думкою про виживання, а потребує молодої закоханої душі, яка живиться радістю пошуку й відкриттів, ризикує й виходить назустріч братам і сестрам, живе в довірливому молитовному діалозі з Господом. 

Найгірше, що може трапитися з християннином, – це відчуття «насиченості Богом». Блаженні голодні та спраглі Бога. Завдання віри – не наситити й заспокоїти нашу спрагу Бога, а збільшувати її, робити наше прагнення Бога ще сильнішим.

Насамкінець отець Жозе вказав, що Пречиста Діва Марія – це вчителька і взірець для Церкви, яка прямує вперед. Її діалог із Богом під час Благовіщення був щирий, без надмірних емоцій, без сумнівів, але повний беззастережної довіри – і, відповідаючи на Її «так», Господь спасає нас, ні на що не зважаючи. Стиль життя Пресвятої Богородиці має бути для Церкви прикладом: Марія гостинна, вміє слухати, відкрита до життя, щира перед Богом, готова до більшого служіння. Без Марії Церква ризикує стати «нелюдяною», перетворитися на «функціональну», на «гарячкову фабрику, нездатну зупинитися».

За темою:
Напитися з власної спраги. Четвертий день реколекцій для Папи і Курії
Новозавітні жінки. Третій день реколекцій Папи Франциска та Римської Курії
Спрага і сльози. В Аріччі тривають реколекції Папи Франциска та Римської Курії