Вельмишановний Ігорю Петровичу!
Протягом усіх років незалежності України житомирські римо-католики, від простих парафіян, настоятелів кафедрального храму святої Софії й до трьох єпископів Римсько-Католицької Церкви, зверталися до голів облдержадміністрації, інших владних структур, трьох Президентів України з одним-єдиним проханням – повернути вірянам приміщення обласного краєзнавчого музею (колишня дієцезіальна курія Римсько-Католицької Церкви).
Влада пропонувала різні варіанти розв'язання проблеми: від побудови нового музейного комплексу, створення історико-архітектурного комплексу «Старий Житомир» до перенесення музею у приміщення магістрату. Відмову повернути курію католикам обґрунтовували чинним законодавством – Указом Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» від 04.03.1992 №125 (повертати можна лише культові споруди) і Законом України «Про музейну справу» (вилучати приміщення музеїв можна лише за умов надання музею іншого рівноцінного приміщення).Протягом усіх років незалежності України житомирські римо-католики, від простих парафіян, настоятелів кафедрального храму святої Софії й до трьох єпископів Римсько-Католицької Церкви, зверталися до голів облдержадміністрації, інших владних структур, трьох Президентів України з одним-єдиним проханням – повернути вірянам приміщення обласного краєзнавчого музею (колишня дієцезіальна курія Римсько-Католицької Церкви).
11 липня 2012 року була ухвалена постанова голови облдержадміністрації №244 «Про створення робочої групи для вивчення питання передачі приміщення обласного краєзнавчого музею у м. Житомирі у власність Києво-Житомирсьокї дієцезії Римсько-Католицької Церкви». Однак наше питання так і залишилося нерозв'язане.
Звертаю Вашу увагу на ще один, не проговорений бік питання. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» від 21 березня 2002 року №279 Кабінету Міністрів України доручав розробити перспективний план заходів, спрямованих на відновлення порушених прав Церков і релігійних організацій, зокрема на повернення їм колишніх культових будівель й іншого церковного майна, яке перебуває в державній власності і використовується не за призначенням. Пункт 4 Указу передбачає, що вжити таких заходів буде рекомендовано органам місцевого самоврядування.
Для реалізації зазначеного Указу Президента України 27 вересня 2002 року КМУ розпорядженням №564-р затвердив перспективний план невідкладних заходів щодо остаточного подолання негативних наслідків політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав Церков і релігійних організацій. Цей план передбачає, по-перше, вивчення ситуації колишніх культових будівель, церковних приміщень і майна, попередня належність яких до церковної власності підтверджена відповідними архівними документами, а по-друге, визначення термінів повернення цих будівель, приміщень і майна Церквам і релігійним організаціям.
Відповідно до зазначеної нормативної бази державні органи повертали колишні культові споруди релігійним організаціям. За роки незалежності України релігійним організаціям передано у власність 10 081 будівель, а в користування – 4513, серед них 3935 пам'яток архітектури й 951 колишніх некультових церковних споруд (Статистичний звіт Державного департаменту у справах релігій за 2006 р.).
Україна сьогодні переживає час духовного піднесення. Вільна людина у справедливій державі – найвища цінність сучасної України. Головні пріоритети діяльності держави – це людський розвиток і гідність, духовність і свобода, рівність і солідарність, громадянське суспільство й демократія, єдність і правова держава, міжнаціональна і міжконфесійна злагода, взаємна повага і толерантність, справедливість і добро.
У рекомендаціях Парламентської асамблеї Ради Європи з питань захисту власності релігійних громад №1556 (2002 р.) є пункт щодо забезпечення релігійним інститутам, власність яких була націоналізована в минулому, реституції цієї власності у визначений термін – або ж, якщо це неможливо, справедливої компенсації; необхідно стежити, щоб націоналізована церковна власність не приватизувалася (пункт 8).
Нарешті, це питання має й моральний аспект. Римо-католики почуваються проігнорованими, особливо в ситуації, коли православним братам передали Хресто-Воздвиженську церкву. Саме через брак відповідного приміщення місто Житомир не відвідав Папа Римський під час перебування в Україні.
Звертаємося до Вас із проханням розв'язати питання щодо повернення Київсько-Житомирській дієцезії священицького будинку.
Лист-звернення підписали всі Владики Житомирської області.
Джерело: Wiktoria Laskowska