Проповідь архієпископа Мечислава Мокшицького у Всесвітній день хворого

Так, ми зупиняємося на горі Голгофи як велика сім’я, з’єднана навколо Сина Божого. Стаємо як сім’я Церкви біля вмираючого Ісуса, Який сьогодні показує нам не своє страждання, а страждання інших, хто живе навколо нас.

Чудовим чином нам показав такий спосіб помічання хворих та допомоги їм святий Марко, який описав нечувану зустріч Ісуса з лепруватим. Зустріч здорового з важкохворим. Зустріч, повна надії й очікування дару, благословення, а може, і зцілення.

Лепруватий, який зупинився перед Ісусом, знав, до кого приходить. Безперечно, він чув про звершувані знаки, про зцілення, про вигнання бісів. Хтось показав йому дорогу і сказав, де Його можна зустріти і без страху підійти до Нього.

Звернімо увагу на постать лепруватого. Він не вимагає, він не кричить про поміч, але падає на коліна і просить: «Якщо хочеш, можеш мене очистити». По-іншому можна сказати, що він просить про здійснення волі Ісуса, а не своєї власної.

Євангеліст зауважив, що Ісус, повний милосердя, простягнув руку і сказав: «Хочу, будь очищений».

Навчені цією зустріччю, потурбуймося про те, щоб і ми сьогодні прийняли поставу покірного служіння.

Голгофа, отже, це присутність любові, з якої народжується співчуття, супровід у стражданні та тривання аж до кінця. Святий Августин скаже: «Йдемо до Бога не дорогою, а любов’ю». А та любов – це не лише слова і декларації, а вчинки й конкретні діла, бо віра без учинків – мертва.

Мої дорогі!

У світі, який губить цінності і дедалі більше наповнюється суперечностями, затримаймося сьогодні при вірі. Нехай наше життя стане знаком надії, яка бачить людину і виходить назустріч її потребам.

Увійдімо на дорогу широко зрозумілого апостольства хворих, беручись за волонтаріат у лікарнях чи хоспісах. Перед самотніми сусідами у хворобі, яких уже давно ніхто не відвідував.

Нехай нас поєднає хрест, який для хворих буде Любов’ю, що повертається, а для нас дорогою Любові, якою вона колись повернеться до нас.

З’єднаймося навколо хреста, щоб отримати відвагу притулитися до того святого дерева. Нехай із хреста Христос через наші руки несе поміч хворим і стражденним, бо тепер має наші руки. Нехай через наші ноги Він доходить до людей, які потребують любові, бо сьогодні може лише з нами йти до ближніх. Нехай через нас Його голос доходить із правдою про повагу та потребу взаємної підтримки. Нехай через наше життя сьогодні пишеться Євангеліє присутності Бога у світі.

Будьмо відважними і через молитву страждання перемінюймо лик світу, але будьмо також відважні й у стражданні віднайдімо для себе шанс доброго вчинку.

Нехай Всесвітній день хворого і наша сьогоднішня зустріч укріплюють тих, хто бере участь в апостольстві хворих, а тих, хто ще роздумує про дорогу активної любові, нехай заохотить подати руку ближньому в потребі.

Амінь.

Джерело: Львівська архідієцезія