Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Напитися з власної спраги. Четвертий день реколекцій для Папи і Курії
15:30 Четвер 0 238
22-02-2018, 15:30

Напитися з власної спраги. Четвертий день реколекцій для Папи і Курії

Наша убогість – те місце, де Ісус починає діяти; а Божому життю в нас найбільше протиставлена на слабкість, а гордість і враження самодостатності. Потрібно навчитися пити з власної спраги, пов’язуючи її зі стражданнями Христа. Про це розмірковував 21 лютого 2018 року разом із Папою та членами Римської Курії отець Жозе Толентіно де Мендонса.
Як повідомляє Радіо Ватикану, проповідник застеріг, що Церкві не можна ізолюватися й замикатися, обмежуватися практиками й поведінкою, які оберігають священне. Вона мусить бути ученицею, щоб і невіруючі могли дивитися й захоплюватися життям віри. Інша небезпека – змушувати людей іти вимогливим шляхом, а самим залишатися непорушними. «Треба бути обачними, щоб сидячий стиль життя не став ще й духовним, внутрішньою атрофією».

Духовна спрага робить нас людьми, допомагаючи вийти на шлях духовного зростання. Людині потрібно багато часу, щоб побороти манію перфекціонізму й подолати ваду ставити уявні речі над реальністю. Отець Жозе нагадав слова Томаса Мертона, який писав, що Ісус бажав ідентифікуватися з тим, що нам не подобається, і саме тому узяв на Себе наші скрути і страждання. Святий апостол Павло теж каже про віру: «Коли я слабкий, тоді сильний». Тому не слабкість найбільше перешкоджає Божому життю в нас, а твердість і суворість; не вразливість і покора, а гордість, самодостатність, самовиправдовування, ізолювання себе від інших, насилля, манія влади. Сила, якої ми справді потребуємо, – це благодать Ісуса Христа.

Отець Жозе спинився на спокусах, які прежив Ісус у пустелі. Коли диявол підступив до Спасителя з пропозицією хліба, Він відповів, що не лише одним хлібом живе людина. Він добре знає матеріальні потреби людства, але нагадує, що є важливіші речі. Ці Христові слова – не для того, щоб ми тікали від реальності, а для того, щоб дивилися на неї як на місце, яке мусить наповнити Святий Дух. Говорячи про другу спокусу, проповідник звернув увагу на те, що ми зазвичай хочемо втамувати свою духовну спрагу – а її треба переживати як молитву. А перемагаючи третю спокусу, щодо поклоніння ідолові, Ісус нагадує нам: поклонятися треба єдиному Богові, Йому єдиному віддавати шану. Злий дух бажає, щоб йому поклонялися, але його влада лише ілюзорна; тимчасом Ісус має справжню владу, яка є частиною таїнства хреста, цілковитої жертви Себе Самого.

Вказуючи наприкінці зустрічі на Божий народ, якому потрібно служити, отець Жозе наголосив: «Ми не пани, а пастирі».

Уранці 22 лютого проповідник звернувся до притчі про блудного сина, у якій батько – ікона милосердя. Нині є чимало родин, схожих на родину з притчі, де стосунки між братами позначені почуттям заздрості. Ця біблійна розповідь учить нас, що одна з небезпек у духовному житті – це погляд, скерований на себе самого, коли «я» стає основою й метою всього. Мусимо визнати, що в нас є не лише добрі почуття, а й негативні; є патології, зони страждання й інші місця, які потребують Божої руки, щоб бути зціленими. Наш час позначений викривленими прагненнями, які ведуть до легкого осуду інших, до вередливості й гедонізму. Усе це розвивається під впливом «суспільства споживацтва», яке обіцяє задовольнити усі прагнення людини, ідентифікуючи щастя із насиченістю. Тож часто ми насичені, задоволені, приручені – однак ця насиченість стає «в’язницею бажання».

До потреби свободи молодшого сина, підштовхуваного «фантазіями всемогутності», додаються ще й «хворобливі очікування» старшого брата, які дуже легко вселяються сьогодні й у нас: небажання жити у братерстві, намагання впливати на батька, відмова радіти добробуту іншого. Усе це не дозволяє старшому синові прийняти логіку милосердя. Заздрість також є патологією бажання. Заздрість – це брак любові й безплідні претензії, які роблять нас нещасливими. Їй протистоїть вдячність, яка будує й відбудовує світ.

Поряд із синами в цій біблійній розповіді бачимо постать батька – ікону милосердя. Він має двох синів і добре розуміє, що мусить ставитися до них по-різному, до кожного знайти особливий підхід. «Милосердя не означає дати іншому те, чого він заслужив. Милосердя – це співчуття, доброта, прощення. Це дати більше, вийти поза межі. Це "надмір любові", який зцілює рани. Милосердя – це один із атрибутів Бога. Вірити в Бога, отже, означає вірити в милосердя. Милосердя – це Євангеліє, яке потрібно відкривати».

За темою:
Новозавітні жінки. Третій день реколекцій Папи Франциска та Римської Курії
Спрага і сльози. В Аріччі тривають реколекції Папи Франциска та Римської Курії
Другий день реколекцій для Папи і Курії. Усвідомити й інтерпретувати своє прагнення Бога

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Новини з Ватикану 16:32 Середа 0 40 Папа Франциск відвідає Марокко Директор Ватиканського прес-центру повідомив, що Папа Франциск на запрошення Його Величності Короля Мухамеда VI й місцевих єпископів 30 і 31 березня 2019 року побуває з Апостольським візитом у Марокко, де відвідає Рабат і Касабланку. Програму візиту буде оприлюднено пізніше.