Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Зупинися, подивися, повернися! Проповідь Папи Франциска під час Меси Попільної Середи в базиліці святої Сабіни
13:09 Четвер 0 493
15-02-2018, 13:09

Зупинися, подивися, повернися! Проповідь Папи Франциска під час Меси Попільної Середи в базиліці святої Сабіни

Час Великого Посту – це сприятлива пора, щоб виправити фальшиві акорди нашого християнського життя та сприйняти завжди нову, радісну й обнадійливу звістку про Воскресіння Господнє. Церква у своїй материнській мудрості пропонує звернути особливу увагу на все, від чого наші вірні серця можуть вкритися кригою чи іржею.
Спокуси, які обступають нас, різноманітні. Кожен знає труднощі, які на нього чатують. І сумно констатувати, що на тлі щоденних життєвих випробувань лунають голоси, які, користуючись болями й непевністю, не сіють нічого, крім зневіри. Якщо плід віри – це милосердна любов, як любила повторювати Мати Тереза, то плід зневіри – це апатія та збайдужіння. Зневіра, апатія та збайдужіння: демони, які печуть гарячим залізом і паралізують душі побожних людей.

Великий Піст – це коштовний час, щоб виявити ці й інші спокуси, щоб узгодити наші серцебиття з ритмом Ісусового серця. Увесь великопісний період просякнутий цим усвідомленням, яке відлунює в трьох словах, запропонованих нам, аби «відігріти серця вірних»: зупинися, подивися й повернися.

Зупинися на мить, покинь метушню й безсенсовну гонитву, що наповнюють душу гіркотою, яка ніколи нікуди не доведе. Зупинися, відкинь цей примус до життя у прискореному темпі, який розпорошує, розділяє й позбавляє часу для сім’ї, часу для дружби, часу для дітей, часу для бабусі й дідуся, вільного часу... Божого часу.

Зупинися на мить, стримай порив привертати до себе загальну увагу, бути постійно «на вітрині», яка змушує забути про цінність щиросердності й сокровенності.

Зупинися на мить, перш ніж глянути з погордою, кинути короткий і погордливий коментар, народжений із нехтування ніжністю, співчуттям і повагою до інших людей, особливо вразливих, зранених, нехай і обтяжених гріхами й помилками.

Зупинися на мить і стримай бажання все контролювати, все знати, все руйнувати – це наслідок утрати вдячності за дар життя і за все отримане добро.

Зупинися на мить, не поринай в оглушливий галас, який спотворює й вимикає наш слух, змушуючи забути про плідну і творчу силу тиші.

Зупинися на мить, перш ніж віддатися марним безплідним сентиментам – вони походять від замкнутості й жалості до себе та змушують відмовитися від зустрічі з іншими, з ким можна розділити тягарі і страждання.

Зупинися перед порожнечею скороминущого, швидкоплинного й ефемерного, що позбавляє тебе коріння, стосунків, цінності шляху й сили завжди прямувати вперед.

Зупинися. Зупинися, щоб подивитися й поміркувати!

Подивися. Подивися на знаки, які не дають згаснути милосердній любові, які живуть вогнем віри і надії. Поглянь на обличчя, сповнені ніжності й доброти Бога, Який діє поміж нас.

Подивися на образ сімей, які долають негаразди – день за днем, з великими зусиллями тривають у житті, і серед проблем і турбот не втрачають жодної нагоди облаштувати у своєму домі школу любові.

Подивися на обличчя тих, хто кидає нам виклик: на обличчя дітей і молоді, сповнені майбуття і надії, повні прийдешнього, повні потенціалу, який вимагає відданості й захисту. Живі паростки любові й життя, які завжди пробиваються крізь наші дріб’язкові й егоїстичні розрахунки.

Подивися на старших людей, на їхні лиця, глибоко зорані плугом часу, лиця носіїв живої пам’яті нашого народу. Обличчя чинної Божої мудрості.

Подивися на обличчя хворих і всіх тих, хто про них піклується; лиця, чиї вразливість і служіння нагадують нам, що цінності людини ніколи не можна зводити до питання розрахунку або корисності.

Подивися на покаянні обличчя багатьох, хто намагається подолати свої помилки й недоліки, хто, попри біди та страждання, бореться й рухається далі.

Подивись і споглядай обличчя Розіп’ятої Любові, яка сьогодні з хреста несе нам надію; простягни руку тим, хто почувається розіп’ятим, на чиї плечі тисне тягар невдач, розчарування й розпуки.

Подивись і споглядай справжній лик Христа Розіп’ятого – розп’ятого з любові до всіх без винятку. До всіх? Так, до всіх. Побач у Його лику сповнене надії запрошення цього часу Великого Посту, аби подолати демонів зневіри, апатії та збайдужіння. Цей лик закликає нас вигукнути: «Царство Боже можливе!»

Зупинися, подивися й повертайся. Повернися до дому Отця. Безстрашно повертайся до спраглих простягнутих рук Отця, багатого милосердям (пор. Еф 2, 4), Який чекає на тебе!

Повернися! Без страху: це відповідний час, щоб повернутися додому, в оселю «Отця Мого й Отця вашого» (Йн 20, 17). Це час дозволити Йому торкнутися серця... Залишатися на шляху зла – це просто й далі пити з джерела ілюзій і смутку. Справжнє життя зовсім інше, і наші серця це добре знають. Бог ніколи не втомлюється простягати нам руку допомоги (пор. «Misericordiae Vultus», 19).

Повернися без страху, щоб спізнати ніжність зцілення і примиритися з Богом! Нехай Господь оздоровить рани гріха й виконає пророцтво, дане нашим батькам: «Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне» (Єз 36, 26).

Зупинися, подивися, повернися!

Франциск, Папа
Рим, базиліка святої Сабіни
Середа, 14 лютого 2018 року

(Переклад КМЦ за vatican.va)

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий