Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів України
» » » Послання Папи Франциска до Римської Курії (частина 2)
11:11 Середа 1 181
7-02-2018, 11:11

Послання Папи Франциска до Римської Курії (частина 2)

Перед Різдвом Папа зазвичай влаштовує урочистий прийом для працівників Римської Курії, аби привітати їх із прийдешніми святами. Як і звернення до іноземних дипломатів, цю промову Понтифіка вважають однією з найважливіших: вона дозволяє зрозуміти стан внутрішнього куріального життя Ватикану та його перспективи на наступний рік. Пропонуємо увазі читачів переклад звернення до Курії 21 грудня 2017 року.
(Частина 1)

Через те, що робота Курії справді дуже значна, обмежуся цього разу загальним поглядом на неї «ad extra» – тобто на ті основні аспекти, відштовхуючись від яких, трохи згодом буде неважко виявити й дослідити інші сфери діяльності Курії.

Курія і відносини з державами

На цьому полі ключову роль відіграє ватиканська дипломатія, у якій проявляється щире і стале прагнення Святого Престолу бути будівельником мостів, миру й діалогу між народами. Як дипломатія служіння людству й особі, дипломатія простягненої руки й відчинених дверей, вона бере на себе обов’язок вислуховувати, розуміти, допомагати, закликати й долучатися – швидко і з повагою – до кожної ситуації, аби зменшувати відстані й вибудовувати довіру. Ватиканська дипломатія зацікавлена тільки в тому, щоб бути вільною від будь-яких дочасних і матеріальних зацікавлень.

Тому Святий Престол присутній на світовій арені, аби працювати з усіма людьми й народами доброї волі й завжди підкреслювати, як важливо вберегти наш спільний дім від будь-якого деструктивного егоїзму; щоб наголошувати, що війни приносять тільки смерть і знищення; аби видобувати з минулого необхідні уроки, які допоможуть краще жити в сучасності, міцно будувати майбутнє й захищати його заради нових поколінь.

Зустрічі з главами держав і різними делегаціями, а також Апостольські візити – засоби для досягнення цих цілей.

Саме тому було створено третю секцію Папського Державного секретаріату, мета якого – продемонструвати увагу і близькість Папи й вищих керівників Державного секретаріату до дипломатичного персоналу, зокрема ченців, черниць і світських осіб, які служать в Апостольських Нунціатурах. У тісній співпраці з секцією в справах загальних питань і з секцією зі зв’язків з державами нова секція опікується людьми, які працюють на дипломатичній службі Святого Престолу чи готуються до неї.

Ця особлива увага базується на подвійному вимірі служіння сталого дипломатичного персоналу: як пастирів і як дипломатів, для партикулярних Церков і для народів, де вони діють.

Курія і партикулярні Церкви

Першочергове значення мають відносини з дієцезіями, яким Римська Курія надає всю необхідну підтримку й допомогу. Ці відносини базуються на співпраці, довірі й у жодному разі не на зверхності чи ворожості. Їхнє джерело – це декрет Собору про пастирське служіння єпископів у Церкві, який докладніше пояснює, що робота Курії спрямована «на благо Церков і пастирського служіння».

Отож, точка відліку для Римської Курії – це не тільки Єпископ Рима, від якого вона черпає владу, а й партикулярні Церкви та їхні пастирі в усьому світі, заради блага яких вона працює й творить.

Про характерну рису «служіння Папі та єпископам, Вселенській Церкві й партикулярним Церквам» у всьому світі я згадував іще на першій із наших щорічних зустрічей, коли казав, що «в Римській Курії ми вивчаємо подвійний вимір Церкви, по-особливому “надихаємося” цим взаємним проникненням вселенського й партикулярного», і додав: «Думаю, це одне з найпрекрасніших вражень усіх тих, хто живе і працює в Римі».

У цьому сенсі візити «ad limina Apostolorum» стають чудовою нагодою для зустрічі, діалогу та збагачення. Тому я волію, зустрічаючись із єпископами, провадити діалог взаємного слухання – вільний, довірливий, щирий, який виходить за рамки протоколу та звичайного обміну промовами й рекомендаціями. Діалог між єпископами й різними дикастеріями також важливий. Цього пост-ювійлейного року єпископи під час візитів «ad limina» розповідали мені, що їх добре зустріли й вислухали в усіх дикастеріях. Це тішить мене, і за це я щиро вдячний присутнім тут керівникам дикастерій.

Дозвольте мені тут і зараз, цієї конкретної миті в житті Церкви, нагадати про прийдешню XV Генеральну асамблею Синоду єпископів, скликану, щоб обговорити тему «Молодь, віра й розпізнання покликання». Перед Курією, єпископами й усією Церквою стоїть виклик – звернути особливу увагу на молодих осіб. Проте це не означає дивитися тільки на них; потрібно зосередитися також на важливих питаннях цілого комплексу стосунків і актуальних проблем: сім’ї, душпастирської опіки, соціального життя, взаємин між поколіннями… Про це виразно йдеться у вступі до підготовчого документу: «Церква вирішила поміркувати про те, як допомогти молодим людям розпізнати та прийняти покликання, щоб любити й жити в повноті, а також попросити самих молодих людей посприяти Церкві в пошуках найефективнішого на сьогодні способу проголошення Доброї Новини. Через молодь Церква зможе почути голос Господа, Який звучить і нині. Як колись Самуїл (пор. 1 Цар 3, 1-21) і Єремія (пор. Єр 1, 4-10), зараз є молоді люди, які вміють розпізнати знаки часу, що їх вказує Дух. Дослухаючись до їхніх прагнень, ми можемо побачити світ майбутнього, який наближається назустріч нам, і шляхи, якими покликана рухатися Церква».

Курія і Східні Церкви

Єдність і сопричастя, які панують у відносинах Римської Церкви та Східних Церков, – це конкретний приклад багатства в розмаїтті для всієї Церкви. Вірні своїм двотисячолітнім традиціям і церковному сопричастю, вони досвідчують і втілюють архієрейську молитву Христа (пор. Йн 17).

Зважаючи на це, на останній зустрічі з Патріархами і Верховними архієпископами Східних Церков, кажучи про «примат дияконії», я підкреслив, як важливо дослідити й переглянути делікатне питання обрання нових єпископів і єпархів, залишаючись вірними принципам автономії Східних Церков і, з іншого боку, відповідальності та прагненню чимдалі зміцнювати єдність із Католицькою Церквою. «І все це – зі щонайбільш переконливим застосуванням справжньої синодальної практики, яка вирізняє Церкви Сходу». Обрання кожного єпископа має виявляти і зміцнювати єдність і сопричастя між Наступником Петра й усією колегією єпископів.

Відносини між Римом і Сходом – це взаємне духовне й літургійне збагачення. Справді, Церква Рима не була б справді католицькою, вселенською без коштовних скарбів Східних Церков і без героїчного свідчення численних наших східних братів і сестер, які очищають Церкву, приймаючи мучеництво й віддаючи життя, щоб не відректися від Христа.

Курія й екуменічний діалог

Є сфери, залученість у які – особливо після Другого Ватиканського Собору – для Католицької Церкви вкрай важлива. До них належить єдність християн, ця «найважливіша вимога нашої віри, потреба, яка випливає з глибини нашої причетності до тих, хто вірить в Ісуса Христа». По суті, це «мандрівка» – і, як часто повторювали мої попередники, це незворотній шлях, а не відступ. «Єдність творять, ідучи. Варто пам’ятати, що коли ми разом ідемо, коли зустрічаємось як брати, разом молимося, разом співпрацюємо, проповідуючи Євангеліє та служачи іншим, то ми вже єдині. Усі богословські й еклезіологічні відмінності, які досі розділюють християн, будуть подолані тільки на цьому шляху, хоча нині ми й не знаємо, як і коли, – але це станеться згідно з тим, що Святий Дух запропонує на благо Церкви».

Курія працює в цій сфері, аби сприяти зустрічі з братами й сестрами, щоб розв’язати вузли нерозуміння й ворожості та відкинути упередження і страхи, які заважають бачити багатство в розмаїтті та глибину Таємниці Христа і Церкви, завжди більшої, ніж здатна уявити людина.

Зустрічі з Папами, Патріархами й очільниками різних Церков і спільнот завжди сповнюють мене радістю та вдячністю.

Курія і юдаїзм, іслам й інші релігії

Відносини Римської Курії з іншими релігіями ґрунтуються на вченні Другого Ватиканського Собору й на потребі діалогу, адже «єдина альтернатива культурі зустрічі – це безкультур’я конфлікту». Діалог спирається на три фундаментальні орієнтири: «дотримання ідентичності, сміливе сприйняття іншого і щирість намірів. Дотримання ідентичності – бо ж не можна провадити справжній діалог у неоднозначності, відступаючись від добра, щоб догодити іншому. Сміливе сприйняття іншого – бо в тих, хто культурно або релігійно відрізняється від мене, треба бачити не ворогів, а супутників, маючи справжню певність, що благо кожного – це благо для всіх. Щирість намірів – бо діалог, цей справжній прояв людськості, це не стратегія для досягнення прихованих намірів, а шлях істини, який заслуговує на те, щоб долати його терпеливо, перетворюючи змагання на співпрацю».

Зустрічі з релігійними лідерами в різних Апостольських подорожах і на ватиканських аудієнціях – це конкретні аргументи на користь сказаного.

Усе це – лише деякі аспекти діяльності Курії «ad extra», важливі, але не вичерпні. Сьогодні я обрав ті з них, які пов’язані з темами «примату діяконії», «інституційних відчуттів» і «надійних антен, які передають і приймають».

Дорогі брати і сестри!

Я розпочав нашу зустріч словами про Різдво як свято віри, а завершити хочу, підкресливши, що Різдво нагадує нам: якщо віра не викликає в нас кризи – то йдеться про кризу віри; якщо віра не змушує нас зростати – то вона сама потребує зростання; якщо віра не ставить перед нами запитань, то варто поставити запитання щодо такої віри; якщо віра нас не оживляє, то їй самій необхідне оживлення; якщо віра не схвильовує нас, то треба хвилюватися про стан цієї віри. Справді, тільки інтелектуальна чи літепла віра – це лише пропозиція віри, яка може бути реалізована, коли до неї долучаться серця, душі, дух і все наше єство, коли ми дозволимо Богові народитися й відродитися в яслах серця, а вифлеємській зірці – вести нас до місця, де лежить Божий Син: не серед царів і розкоші, а серед бідних і смиренних.

Ангелус Сілезіус у «Мандрівному херувимі» писав: «Це залежить тільки від тебе. О, якби твоє серце стало яслами, Бог знову народився б дитиною на землі».

З цими роздумами я адресую найпалкіші різдвяні привітання вам і всім вашим близьким.

Дякую!

Франциск, Папа
Ватикан, Климентинська зала
21 грудня 2017 року

(Переклад КМЦ за vatican.va)

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
1 комментарій
Vayzorooz
Додав Vayzorooz
8 лютого 2018 20:18
Народ нашёл способ как играть