Слово Боже прокладає шлях усередині нас. Папська катехиза за 31 січня 2018 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Ми продовжуємо сьогодні катехизи про Святу Месу. Обговоривши вже вступні обряди, розгляньмо Літургію Слова, важливу частину; це важлива частина, бо ж ми збираємося разом, аби почути все, що Бог зробив і прагне ще зробити для нас. Це досвід, який ми переживаємо безпосередньо, «вживу», а не за переказами, тому що, «коли Церква читає Святе Письмо, Сам Бог говорить до Свого люду, а Христос, присутній у Своєму слові, звіщає Євангеліє» (ЗВРМ; пор. Sacrosanctum Concilium, 7, 33). Як же часто під час читання Слова Божого чутно коментарі: «Глянь-но туди... глянь-но сюди... глянь-но на капелюшок, який вона вбрала; він же сміховинний...» Починаються розмови. Чи не так? Та чи можна розмовляти під час читання Слова Божого? [Відповідь: «Ні!»]. Ні, адже якщо ви розмовляєте з людьми, то не слухаєте Божого Слова. Коли з Біблії читають Слово Боже – перше читання, друге, респонсорійний псалом і Євангеліє – потрібно слухати з відкритим серцем, бо це Сам Господь говорить із нами, і не можна думати або говорити про щось інше. Розумієте? Я поясню вам, що відбувається в цій Літургії Слова.

Сторінки Біблії припиняють бути лише написаним текстом, а стають живим словом, яке промовляє Бог. Це Господь через читця говорить із нами і ставить нам запитання, якщо ми слухаємо з вірою. Дух, «який говорив через пророків» (Символ віри) і надихнув священних авторів, змушує «слово Бога справді сотворити у серцях те, що розчули вуха» (Lezionario, Introd., 9). Але, щоб почути Слово Боже, треба також мати відкрите серце, аби прийняти слова серцем. Бог говорить – і ми слухаємо Його, щоб потім утілити почуте. Дуже важливо дослухатися. Можливо, іноді ми чогось не розуміємо, адже трапляються складні читання. Та Бог скаже нам те саме, але по-іншому. [Треба] в тиші вслухатись у Слово Боже. Не забувайте про це. Під час Меси, коли починаються читання, прислухаймося до Слова Божого.

Нам необхідно Його слухати! Це життєво важливо, адже ми всі пам’ятаємо проникливий вираз: «Чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт 4, 4). Слово Боже дає нам життя. У цьому сенсі про Літургію Слова говоримо як про «трапезу», яку Господь готує, щоб наповнити наше духовне життя. Трапеза Літургії щедра, адже черпає з пишної біблійної скарбниці (пор SC, 51), й зі Старого, і з Нового Завіту, бо в обох Церква проголошує ту саму містерію Христа (пор. Lezionario, Introd., 5). Замислімося про багатство біблійних читань із трьох недільних циклів, які протягом літургійного року освітлюють наш шлях світлом синоптичних Євангелій: яка ж розкіш. Тут я хочу згадати тут і про значущість респонсорійного псалма, функція якого – спонукати до роздумів про щойно почуте в читанні. Його варто співати, принаймні рефрен (пор. ЗВРМ, Lectionary, Introd., 19–22).

Літургійне проголошення тих самих читань із піснями, взятими зі Святого Письма, виражає церковне сопричастя і сприяє йому, супроводжуючи мандрівку всіх і кожного. Тому зрозуміло, чому деякі суб’єктивні постанови, як-от пропуск читань або заміна їх небіблійними текстами, заборонені. Я чув, що іноді, якщо є новини, [на Літургії] читають їх, бо це, мовляв, важливі звістки. Ні! Слово Боже – це Слово Боже! Ми можемо дізнатися новини й пізніше. А тут читаємо Слово Боже – це Господь, Який говорить із нами. Замінити це Слово чимось іншим значить принизити й скомпрометувати діалог між Богом і Його народом у молитві. Навпаки, [потрібно] шанувати гідність амвону й використовувати Лекціонарій, мати хороших лекторів і канторів. Необхідно шукати хороших лекторів! Тих, хто може читати, а не тих, хто читає [ковтаючи слова] – й нічого не зрозуміло. Саме так. Хороших лекторів. Необхідно підготуватися й ознайомитися з текстом до Меси, аби добре прочитати його. Це творить атмосферу сприйнятливої тиші.

Ми знаємо, що слово Господнє – це незамінна допомога, щоб не загубитися, і це розуміє псалмоспівець, коли звертається до Господа: «Слово твоє – світильник перед ногами в мене, світло на моїй стежці» (Пс 119, 105). Чи зможемо ми звершувати земне паломництво, повне труднощів і випробувань, якщо нас регулярно не підживлюватиме й не просвітлюватиме Слово Боже, яке звучить на Літургії?

Звісно, замало почути вухом, не посіявши зерна Божого слова в серці, не дозволивши йому принести плоди. Згадаймо притчу про сіяча й різні наслідки його праці залежно від типу ґрунту (пор. Мк 4, 14-20). Для ефективної відповіді дія Духа потребує сердець, які дозволяють обробляти й удосконалювати себе, аби почуте на Месі увійшло до повсякденного життя, яка каже апостол Яків: «Будьте виконавцями слова, а не лише слухачами, самі себе обманюючи» (Як 1, 22). Слово Боже прокладає шлях усередині нас. Ми дослухаємося до нього вухами – і воно сягає серця. Воно не залишається у вухах, а має дійти до серця; а вже серце змусить рухатися руки, щоб вершилися добрі справи. Такий шлях проходить Слово Боже: від вух до серця й до рук. Засвоймо це. Дякую!

Франциск, Папа

Ватикан, площа святого Петра
31 січня 2018 року

(Переклад КМЦ за текстом: http://w2.vatican.va)

За темою:
Дослухатися до своєї душі, аби згодом відкрити її Господу. Папська катехиза за 10 січня 2018 року
Відчути крихкість глини, з якої ми зліплені, – це важливий досвід. Папська катехиза за 3 січня 2018 року
Спільна віра і взаємне прагнення бути з Господом. Папська катехиза за 20 грудня 2017 року