Прихід християнства до Японії пов’язаний із місіонерською діяльністю єзуїта Франциска Ксаверія. Завдяки Товариству Ісуса й іншим католицьким орденам наприкінці XVI століття християн у країні було кількасот тисяч. Спершу японські правителі й аристократія лояльно ставилися до нової релігії, маючи на це цілковито практичні причини. Доброзичливість до християн гарантувала європейську підтримку в боротьбі з політичними опонентами й зумовила появу в країні нових технологій, насамперед вогнепальної зброї.

Зміна ставлення до християн пов’язана з Тойотомою Хідейосі, який об’єднав Японію й отримав від імператора Гойодзея Окіматі звання дайдзи-дайдзина – «великого міністра». Він почав провадити політику ізоляціонізму, справедливо вважаючи, що надмірний вплив європейських держав шкодить традиційному укладу життя японців, а отже, і його владі. Хідейосі не був релігійним фанатиком, але вважав християнство зброєю, за допомогою якої європейці діють проти його країни. Страта двадцяти шести японських християн стала відповіддю на посилення європейської експансії. Мучеників привезли до міста Міяко, де спершу провели вулицями, а потім стратили, реконструювавши смерть Ісуса Христа: їх розіп’яли на хрестах і навіть попробивали списами боки. Проте після страти місцеві християни підібрали їхній одяг, зібрали кров і почали вшановувати цих людей як святих. Згодом з’явилися свідчення про чудеса, які мученики чинили за земного життя.

Смерть 26 мучеників із Нагасакі була тільки початком. Християнство укорінилося в багатьох шляхетних родах, тож винищити його було не так просто. Наприклад, самурай і полководець Конісі Юкінага, зазнавши поразки в битві під Сьокігахарою, відмовився вчинити ритуальне самогубство, сепуку, й дав відрубати собі голову, що було ганебно з точки зору японської традиції. За свідченням єзуїтів, які були серед радників полководця, в останні хвилини він звертався до Ісуса й Діви Марії.

1620 року з Японії було депортовано всіх місіонерів, і Католицька Церква тут почала занепадати. Останнього удару християнству завдали 1638 року, придушивши Симабарське повстання, учасниками якого були здебільшого християни – селяни та збіднілі самураї. Після нього уряд заборонив проповідувати Христову віру й розірвав дипломатичні відносини з європейськими державами. Кілька століть християнство існувало в Японії у формі нечисленних підпільних спільнот, і лише в епоху Мейдзи (1868–1912) отримало легальний статус. Що ж до 26 мучеників із Нагасакі, то їх канонізував 1862 року Папа Пій IX. Їхній спомин Церква відзначає 6 лютого.

Павло Зінченко

За темою:
Блаженний Терезіо Олівеллі – мученик нацистських концтаборів
24 листопада – обов'язковий спомин свв. Андрія Дунг Лака, пресвітера, і сподвижників, мучеників
Іспанія: беатифікація 60 мучеників громадянської війни 1936-1937 років