Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » З історії мистецтв: каяття Марії Магдалини
16:53 П'ятниця 0 730
21-07-2017, 16:53

З історії мистецтв: каяття Марії Магдалини

Релігійний живопис належить до тих центральних феноменів, завдяки яким сформувалася сучасна європейська художня традиція. Сьогодні прагнемо познайомити читачів КМЦ з одним із найбільш визначних і найменш відомих майстрів європейського релігійного живопису – Жоржем де Латуром. Подумки зупинимося біля його картини «Каяття Марії Магдалини», яка була написана близько 1640 року, а нині зберігається в Музеї мистецтва Метрополітен у Нью-Йорку.
Тут, в дзеркальнім лиску,
Малі й великі без пустих розмов
Прийдешніх мислей бачать кожну риску.
(Данте, «Божественна Комедія», «Рай», пісня 15, 61–63)

«Каяття Марії Магдалини» Жоржа де Латура (інша назва твору – «Марія Магдалина з двома свічками») вповні демонструє нам драматичну красу барокового живопису. Полотнам епохи бароко, яка в західноєвропейському мистецтві тривала приблизно від 1600 року і до початку XVIII століття, притаманні багаті, глибокі кольори, контраст інтенсивного світла й темних тіней, драматична велич зображуваного. Картина також відповідає традиціям окремого жанру барокового живопису – так званого «vanitas», алегоричного натюрморту, призначенням якого було нагадування про марноту всіх земних речей і прагнень. Цей термін узятий із Біблії, з книги Екклезіаста: «Марнота марнот – геть усе марнота» (латиною «Vanitas vanitatum omnia vanitas») (Проп 1, 2). Символи жанру «vanitas»: череп, зів'ялі квіти, свічка, дзеркала, розбитий посуд, розкидані коштовності чи гаманці – вказують на швидкоплинність життєвих радощів і неминучість старіння та смерті.
Свята Марія Магдалина, колись велика грішниця, тримає на колінах череп (нагадування про крихкість і минущість нашого життя). Вона склала на черепі руки у простому жесті, в якому немає страху. Шанувальники картини з цього приводу зазначали, що для Магдалини немов не існує межі, яку визначає смерть. Біля дзеркала та біля ніг святої розкидані коштовні прикраси – знак оманливої цінності багатства. Ця символіка поширена в зображеннях Магдалини, її призначення – підкреслити, що, пізнавши Христа, жінка відкинула грішне й розкішне життя.
Та це, здається, не все, що хотів сказати Жорж де Латур. Марія Магдалина завмерла у драматичній темряві, в атмосфері тиші й глибокого зосередженого споглядання біля дзеркала, в якому відбите полум'я свічки. Можливо саме тут захований ключ до розуміння картини? Існує припущення, що, крім роздумів про марноту земного життя, Латур хотів підвести глядача й до інших, глибших думок, і дзеркало з відсвітом запаленої свічки – це портрет душі святої Марії Магдалини. Таке припущення висловлює польський митець і мистецтвознавець Тадеуш Борута в есеї «Ніч душі» («Noc zmysłów»), і його висновки, сперті на теологічну освіту, здаються вартими уваги.
У тогочасному мистецтві запалена свічка символізує Христа. Христос віддав Себе для нашого спасіння, освітивши темряву гріха, як свічка, згоряючи, дає нам світло й можливість розрізняти світ довкола. Зауважимо, що, крім свічки, в дзеркалі не відбивається більше нічого. Іноді митці застосовували цікавий прийом, зображаючи віддзеркалення того, чого не видно «в кадрі» картини – приміщення, предмети, осіб. Але тут не так: у дзеркалі, розташованому перед глядачем, немає нічого, окрім спокійного полум'я свічки, оточеної глибокою темрявою. Душа Магдалини, показана в образі дзеркала, не має в собі нічого, крім світла Спасителя.
Відхід від чуттєвого світу підкреслений тим, що свята відвернула обличчя та вдивляється в глибоку темряву. Душа Магдалини позбулася пожадливості й навіть не споглядає світу довкола, адже в її серці є найважливіше – світло Правди. У такому контексті золота рама дзеркала – не марнославна розкіш, а коштовна оправа, яка підкреслює красу кришталево чистої душі. Прикраси на столику теж набувають позитивного сенсу: наприклад, перлини на цілому, нерозірваному шнурі – низка цнот святої. Велика перлина біля свічки може бути натяком на притчу Ісуса про купця, який шукав перли: «Знайшовши одну дорогоцінну перлину, йде, продає все, що має, і купує її» (Мт 13, 46). Так і Магдалина, зустрівши Христа, відкидає все, чим жила раніше. Відкинуті цінності показані у правій частині полотна: за дзеркалом, у затінку – флакончик із дорогою олією, під стопами святої – розкидані разки перлин (на відміну від тих, які лежать біля свічки, вони втратили блиск).
Душа Магдалини, в якій кожен грішник знайде свою покровительку, завдяки палкій любові та вірі очистилася аж до чистоти дзеркала. Моральне послання картини заохочує до вдосконалення: щоби сформувати кришталево чисту душу на взірець Марії Магдалини, треба пройти шлях благодаті освітлення Істиною (запалена свічка) – через відмову від утіх світу (флакон з олією) до радикального присвячення всього, що маємо, (прикраси) для вічного життя (велика перлина). Земна людина, тобто грішник, має в нас померти (тому в центрі полотна – череп), щоб народилася людина неба.
Образ Марії Магдалини надихав Жоржа де Латура до творчих роздумів – до нас дійшли чотири схожі композиції, які зараз розташовані в різних музеях світу. У кожній із них Магдалина роздумує в темряві поруч із двома незмінними атрибутами: джерелом світла й черепом. Мистецтвознавці зауважують, що картинам де Латура притаманні спрощені постаті, контраст світла й тіні та особливий споглядальний настрій. Але здається, що варто, спираючись на традицію західної іконографії, спробувати глибше зануритись у своєрідний світ митця.
Катерина Собота
(При підготовці статті використано матеріали з видання: Tadeusz Boruta “Noc zmyslów”)

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий
Культура 11:14 Субота 0 192 «Космічна трилогія». Алегорична апологетика К. С. Льюїса Коли Клайв Льюїс став християнином, він найперше написав апологетичний художній твір. Оповідання «Повернення паломника» («The Pilgrim's Regress») сам автор охарактеризував як «алегоричну апологію християнства, розуму й романтизму». Це був знаковий початок: Льюїс присвятив алегоричній апологетиці все подальше життя.