14 червня 2018 року Папа Франциск зустрівся з учасниками літньої школи з астрофізики, яку організувала Ватиканська обсерваторія. Ця щорічна формаційна зустріч розпочалася 4 і триватиме до 29 червня. Її тема – «Зоряна мінливість в епоху великих досліджень».
Про це повідомляють Новини Ватикану.Дослідження всесвіту дає людині нові можливі горизонти розуміння. Але людські знання не можуть відповісти на всі запитання, які космос у своїй надзвичайній безмежності ставить не лише перед світом науки, тому необхідно доповнювати їх поглядом віри.
Співпраця між народами і культурами
Вітаючи викладачів і студентів, Папа звернув увагу на те, що вони походять із різних країн та різних культур, мають різні спеціалізації. «Це нагадує нам про те, як розмаїття може об’єднати задля спільної дослідницької мети, і про те, як успіх праці залежить від різноманітності. Адже саме завдяки співпраці між людьми з різним підґрунтям приходить спільне розуміння всесвіту». І лише «працюючи в команді», можна надати сенсу все новим знанням, які ми здобуваємо про світ.
«Усесвіт безмежний, і коли зростає наше розуміння його, то зростає також необхідність навчитися керуати потоками інформації, що надходять до нас із багатьох джерел. Можливо, той спосіб, яким ви опрацьовуєте таку велику кількість даних, може дати надію також і тим, хто почувається вибитим із рівноваги внаслідок інформаційної революції Інтернету й соціальних мереж», – сказав Папа.
Не вдовольнятися зручним агностицизмом
Перед обличчям величезного всесвіту ми «почуваємося маленькими, і може прийти спокуса думати, що ми нічого не значимо». І в цьому нема нічого нового, адже кілька тисяч років тому псалмоспівець запитував: «Коли на небеса спогляну, твір Твоїх пальців, на місяць та на зорі, що сотворив єси, то що та людина, що згадуєш про неї, людська істота, що про неї дбаєш?» Утім, він додавав: «Мало чим зменшив єси її від ангелів, славою й честю увінчав її».
«Завжди важливо, щоб ми, як учені та як віруючі, розпочинали від припущення, що є ще багато того, чого ми не знаємо. Але так само важливо ніколи не вдовольнятися перебуванням у зручному агностицизмі. Як не треба думати, що вже все знаємо, так і ніколи не варто боятися ще чогось навчитися». Адже завдання вченого – пізнавати всесвіт, бодай частково; пізнавати те, що знаємо, і те, чого ще не знаємо; докладати всіх зусиль, аби прямувати до того, щоби знати більше.
Гармонія між формами пізнання
Є ще й інші погляди на світ: метафізичний, який «розпізнає Першопричину всього, сховану від засобів вимірювання»; і погляд віри, який «приймає Об’явлення». «Гармонія між цими різними планами пізнання веде нас до розуміння, а розуміння, сподіваємося, відкриває до Мудрості», – сказав Його Святість.
Він зазначив, що завдяки нам усесвіт може, так би мовити, усвідомлювати себе самого й Того, Хто нас сотворив. «Але ми, люди, більші, ніж просто раціональні істоти. Ми також особи, наділені почуттям цікавості, що спонукає пізнавати дедалі більше; створіння, які працюють заради того, щоб учитися, і ділитися тим, чого навчилися, відчуваючи приємність від цього. Ми особи, які люблять те, що роблять, і відкривають у любові до всесвіту передсмак тієї божественної любові, яка, споглядаючи сотворіння, проголосила, що воно добре».